МАГ: І що з того?

ПРЕЗИДЕНТ: Істина — це або перше, або друге, проте ніяк не перше й друге водночас! Або так, або інак. Або ви маєте рацію і я помиляюсь. Або ж моя правда, а помиляєтесь ви.

МАГ: А ваша істина з моєю ужитись не може?

ПРЕЗИДЕНТ: Звісно, що ні!

МАГ: Ти диви… Достоту заміжня пані: ділити її не можна ні з ким.

ПРЕЗИДЕНТ: Я пані Президентову ніколи ні з ким не ділив!

МАГ: О, в це я охоче вірю! Адже вчора ви показували мені її фото…

ПРЕЗИДЕНТ (ображено): Даруйте?!

МАГ (повторює, ніби глухому): Бо вчора ви показували мені її фото!

Маг розгортає газету і занурюється у читання. Та це не зупиняє Президента.

ПРЕЗИДЕНТ: Ви бачили сьогодні Доктора С.? (Маг відкриває рота, щоби відповісти, але не встигає.) А я досі його не бачив! Зранку навмисно зробив запит на побачення — проте відповіді не отримав і досі. Хіба можна так поводитися з людьми?! Га?! Я вас питаю! (Маг знову відкриває рота, щоби відповісти, але знову не встигає.) Це абсолютно неприпустимо! Адже на кожного з нас складено докладні й вичерпні досьє, тож Доктор С. знає, з ким має справу. Як гадаєте, чи можна вважати таку людину компетентною? (Маг знову відкриває рота, щоби відповісти, але знову не встигає.) У мене складається враження, що нині медичну освіту дають неправильно: студентів напихають знаннями, мов різдвяних індичок, але головному — навичкам — їх не вчать! Із такою «сучасною медициною» ми отримуємо не освічених фахівців, а варварів, напакованих інформацією. Ви ж зі мною згодні, чи не так? (Маг знову відкриває рота, щоби відповісти, але знову не встигає.) Яке гниле покоління — вони ж ніколи не відали ні голоду, ні холоду, не спізнали війни! З народження плавають, як вареники у сметані, — розкошують, насолоджуючись життям!

МАГ: Слухайте, Президенте, вам узагалі потрібні відповіді на ваші запитання?!

ПРЕЗИДЕНТ: Даруйте, що?