— Ми?.. Нам би й у голову таке не прийшло! — аж засяяв Фред.

— Звичайно, ні! — вишкірився Джордж.

«Гоґвортський експрес» уповільнив хід і зрештою зупинився.

Гаррі дістав перо, аркуш пергаменту й повернувся до Рона з Герміоною.

— Це називають телефонним номером, — сказав він Ронові, двічі написавши номер. Тоді розірвав аркуш навпіл і дав кожному по половинці. — Минулого літа я розповів твоєму татові, як користуватися телефоном, він тобі пояснить. Подзвоніть мені, коли я буду в Дурслів, о’кей? Два місяці розмовляти лише з Дадлі — я цього не витримаю.

— Але ж коли твої тітка й дядько почують, що ти зробив цього року, — вони стануть пишатися тобою, правда? — запитала Герміона, коли вони зійшли з поїзда й занурилися в юрбу, яка прямувала до зачарованої перегородки.

— Пишатися? — перепитав Гаррі. — Ти що, збожеволіла? Адже я стільки разів міг загинути, і — от маєш — лишився живий! Та вони луснуть зі злості!

І друзі разом пройшли крізь бар’єр до маґлівського світу.