— Піймали, — усміхнувся Дамблдор.

— Ну? — вигукнув містер Мелфой. — І хто це?

— Той, що й минулого разу, Луціусе, — відповів Дамблдор. — Але тепер Волдеморт діяв через іншу людину. З допомогою цього щоденника.

Допитливо стежачи за Мелфоєм, Дамблдор підняв невеличку чорну книжечку з великою дірою в центрі.

Гаррі увесь той час дивився на Добі. Ельф витворяв щось дуже дивне. Багатозначно вп’явшись у Гаррі своїми великими очима, він показав на щоденник, тоді — на містера Мелфоя, а тоді почав лупцювати себе кулаком по голові.

— Зрозуміло, — поволі промовив містер Мелфой.

— Дотепний план, — сказав Дамблдор рівним голосом, і далі дивлячись просто у вічі Мелфоя. — Адже, якби Гаррі… — містер Мелфой гостро зиркнув на Гаррі, — …та його приятель Рон не знайшли цієї книжечки, то що ж — у всьому могли б звинуватити Джіні Візлі. Ніхто не зміг би довести, що вона діяла не з власної волі.

Мелфой мовчав. Його обличчя зненацька перетворилося на маску.

— Ти тільки уяви, — вів далі Дамблдор, — що могло б тоді статися… Візлі — одна з наших найвідоміших чистокровних родин… Уяви, як би вплинуло на Артура Візлі та його указ про захист маґлів повідомлення, що його рідна донька вбиває осіб маґлівського роду!.. Нам дуже поталанило, що цей щоденник знайдено і в ньому стерто усі Редлові спогади. Хтозна, які наслідки могли б бути за інших обставин.

— Так, дуже пощастило, — видушив із себе Мелфой.

Але Добі за його спиною й далі показував то на щоденник, то на Луціуса Мелфоя, а тоді бив себе по голові.

І Гаррі раптом зрозумів. Він кивнув Добі, і той позадкував у куток. Тепер він карав себе тим, що почав крутити свої вуха.

— Містере Мелфою, а чи не знаєте ви, звідки Джіні взяла цього щоденника? — запитав Гаррі.

— Як я можу знати, де те дурне дівчисько його взяло? — повернувся до нього Луціус Мелфой.

— Але ж це ви підкинули їй цей щоденник! — сказав Гаррі. — У книгарні «Флоріш і Блотс». Ви тоді взяли її старий підручник із трансфігурації і засунули в нього щоденника. Хіба не так?

Побілілі пальці Мелфоя почали стискатися й розтискатися.

— Доведи! — просичав той.