Гаррі набрав собі їжі й сів біля Рона та Герміони. Він уже й забув, як це — добряче зголодніти. Йому й досі не вірилось у своє щастя: вони з Роном помирилися, він виконав перше завдання, а наступне буде аж за три місяці.

— Ти ба, яке важке, — сказав Лі Джордан, піднімаючи й зважуючи в руці золоте яйце, що його Гаррі залишив на столі. — Гаррі, відкрий яєчко! Подивимось, що там усередині!

— Гаррі сам повинен розгадати загадку, — швиденько сказала Герміона. — Такі правила турніру…

— Як обійти рогохвістку, я теж мусив придумати сам, — пробурмотів Гаррі так, щоб його почула тільки Герміона, і дівчина винувато всміхнулася.

— Гаррі, чого ти! Відкривай! — підхопило декілька голосів.

Лі передав Гаррі яйце, Гаррі зачепив нігтями рівчачок, що оперізував яйце, й, підваживши, розкрив.

Воно було порожнє — але тієї ж миті, коли Гаррі його розкрив, приміщення наповнилося жахливим верескливим воланням. Щось схоже Гаррі чув хіба що на смертенинах Майже-Безголового Ніка, коли оркестр привидів грав на музичних пилках.

— Закрий! — проревів Фред, затуливши вуха.

— Що це було? — спитав Шеймус Фініґан, не зводячи погляду з яйця, після того, як Гаррі різко його закрив. — Вило, як ірландська відьма-бенші — та, що віщує смерть… Гаррі, може, в наступному завданні тобі доведеться прослизати повз них!

— Так кричать ті, кого катують! — сказав Невіл, що побілів і перекинув на підлогу пиріжки з сосисками. — Тобі доведеться здолати закляття «Круціатус»!

— Невіле, не мели дурниць, «Круціатус» — це протизаконно, — сказав Джордж. — Це закляття проти чемпіона не використають. Мені це волання нагадало, як співає наш Персі… Мабуть, тобі, Гаррі, доведеться його атакувати, коли він буде приймати душ.

— Герміоно, хочеш пирога з варенням? — запропонував Фред.

Герміона підозріло подивилася на тарілку, яку він простягав.

Фред вишкірився.

— Усе нормально, — сказав він. — Я нічого з ним не зробив. Стерегтися треба заварних тістечок…

Невіл, котрий щойно надкусив заварне, вдавився ним і виплюнув.

— Невіле, та я пожартував, — зареготав Фред.

Герміона взяла шматочок пирога. А тоді спитала:

— Фреде, ти всі ці харчі приніс з кухні?

— Ага, — відповів Фред, вишкіряючи зуби. Він перейшов на пронизливий писк, імітуючи ельфа-домовика. — «Все, що завгодно, паничу, все, що забажаєте!» Вони з біса запобігливі… Навіть смаженого буйвола дістали б, якби я сказав, що голодний.