— То поквапся, старий, бо всіх гарненьких порозбирають, — сказав Фред.

— А ти з ким ідеш? — поцікавився Рон.

— З Анжеліною, — відразу ж відповів Фред без найменшого сліду збентеження.

— Що? — вигукнув захоплений зненацька Рон. — Ти її вже запросив?

— Влучне запитання, — сказав Фред. Він повернув голову й гукнув через усю вітальню:

— Агов, Анжеліно!

Анжеліна, котра якраз базікала з Алісією Спінет, сидячи біля каміна, поглянула на нього.

— Що? — гукнула вона у відповідь.

— Хочеш піти зі мною на бал?

Анжеліна окинула Фреда оцінювальним поглядом.

— Ну добре, — сказала вона, повернулася до Алісії й продовжила балачку з ледь помітною усмішкою.

— Ну от, — сказав Фред до Гаррі та Рона, — все дуже просто.

Він звівся на ноги й позіхнув:

— Доведеться взяти шкільну сову. Ходімо, Джорджику… — І вони пішли.

Рон перестав обмацувати брови й поглянув на Гаррі крізь тліючий кістяк свого карткового замку.

— Ми таки повинні ворушитися… повинні когось запросити. Він правильно каже. Ми ж не хочемо в результаті опинитися поруч з парою тролів.

— Вибач, з ким? — аж спалахнула від обурення Герміона.

— Ну, знаєш, — гигикнув Рон, — краще я піду сам, ніж, скажімо, з Луїзою Міджен.

— У неї останнім часом набагато менше прищів. І вона дуже мила!

— У неї ніс перехняблений!