Джіні раптом перестала всміхатися.

— Це просто казна-що, — обурився Рон, — ми єдині залишилися без пари. Та ще Невіл. Угадай, кого він запросив? Герміону!

— Що? — вигукнув спантеличений новинами Гаррі.

— Отож! — до Ронового обличчя почав повертатися нормальний колір і він навіть засміявся. — Він мені розповів це після Снейпового уроку. Сказав, що Герміона завжди була до нього така люб’язна, допомагала з навчанням і все таке — але вона йому відповіла, що її вже хтось запросив. Ха! Якби ж то! Вона просто не захотіла йти з Невілом… Та й хто б ото захотів?

— Припини! — роздратувалася Джіні. — Не смійся!

І тут до вітальні крізь отвір пролізла Герміона.

— Чого ви не прийшли вечеряти? — спитала вона, підходячи.

— Бо… хлопці, перестаньте сміятися… бо їм обом відмовили дівчата, яких вони хотіли запросити на бал! — сказала Джіні.

Від цих слів Гаррі та Рон замовкли.

— Красненько тобі дякуємо, Джіні, — кисло промовив Рон.

— Що, Роне, всіх красунь розібрали? — зверхньо сказала Герміона. — Луїза Міджен з кожною хвилиною гарнішає, правда? Не сумніваюся, ти таки знайдеш кого-небудь, хто з тобою піде…

Але Рон дивився на Герміону так, ніби раптом побачив її у геть іншому світлі.

— Герміоно, знаєш, а Невіл має рацію! Ти ж таки дівчина!

— Влучне спостереження, — промовила вона крижаним голосом.

— Можеш піти з кимось із нас! — сказав Рон.

— Ні, не можу, — відповіла Герміона.

— Та ну, чого ти, — нетерпляче сказав Рон, — нам дуже потрібні партнерки. Ми будемо наче телепні, якщо нікого не знайдемо. Усі вже познаходили…

— Я не можу з вами піти, — Герміона залилася рум’янцем, — бо я вже декому пообіцяла.

— Не може бути! — вигукнув Рон. — Ти сказала це просто, щоб відшити Невіла!

— Та невже? — Герміонині очі небезпечно зблиснули. — Якщо ти, Роне, аж три роки не помічав, що я — дівчина, то це не означає, що цього не помітив хтось інший.