— Молодець, Гаррі! — намагався перекричати галас Рон. — Ти не був дурний — ти продемонстрував свої високі моральні якості!

Флер теж аплодувала щосили, зате Крум не палав радістю. Він знову спробував втягти Герміону в розмову, однак вона надто була зайнята тим, що вітала Гаррі.

— Третє й останнє завдання відбудеться в надвечір’я двадцять четвертого червня, — загримів Беґмен. — Чемпіонів повідомлять про те, що їх чекає, рівно за місяць. Дякуємо всім за підтримку.

Все позаду, ошелешено думав Гаррі, поки мадам Помфрі намагалася відвести чемпіонів та заручників до замку, щоб вони переодяглися в сухе… Все позаду, він пройшов через це… Тепер можна ні про що не турбуватися аж до двадцять четвертого червня…

Коли наступного разу буду в Гоґсміді, — вирішив він, піднімаючись кам’яними сходами до замку, — обов’язково куплю для Добі по парі шкарпеток на кожен день року.

Розділ двадцять сьомий Гультяй повертається

Розділ двадцять сьомий

Гультяй повертається

Нарешті Рон також скупався у промінні Гарріної слави: від охочих почути про події на дні озера не було відбою.

Гаррі помітив, що Ронова розповідь з кожним разом трохи змінюється. Спершу вона скидалася на правду — принаймні збігалася з Герміониною розповіддю: Дамблдор наслав на всіх заручників чародійний сон у кабінеті професорки Макґонеґел, перед тим запевнивши, що вони перебуватимуть у цілковитій безпеці й прокинуться, тільки-но знову потраплять на берег. Але вже через тиждень Ронова розповідь перетворилася на справжнє жахіття. Виявилося, начебто спершу його викрали і він сам-один повинен був відбиватися від п’ятдесяти озброєних водяників, які врешті-решт його перемогли й зв’язали.

— Але я заховав у рукаві чарівну паличку, — запевняв він Падму Патіл, що почала ставитися до Рона набагато прихильніше, щойно його оточили такою увагою, і намагалася заговорити з ним під час кожної випадкової зустрічі. — Варто було лише захотіти — і я б тих йолопів переміг!

— Цікаво, як? Захропів би на них? — уїдливо спитала Герміона, яка потерпала від кпинів та насмішок після того, як з’ясувалося, що вона — найдорожча людина для Віктора Крума. Тому Герміона весь час аж кипіла від роздратування.

Ронові вуха густо почервоніли, й він одразу ж повернувся до версії про чародійний сон.

На початку березня погода стала набагато сухіша, однак різкий вітер нестерпно обпікав шкіру на обличчі й на руках щоразу, як доводилося виходити з замку. Пошта затримувалася, бо сов постійно зносило вітрюганами. Руда сова, відіслана до Сіріуса з листом, у якому сповіщалася дата прогулянки до Гоґсміда, повернулася в п’ятницю під час сніданку. Її пір’я настовбурчилося в зворотний бік. Щойно Гаррі зірвав із совиної лапки листа, вона миттю майнула геть, перелякана, що її знов куди-небудь відішлють. Сіріусів лист знову був дуже короткий.