— Намагаємося, тіпа, про це не думати? — м’яко вимовив Мелфой, обмацуючи очима друзів. — Тіпа, нічого не сталося?

— Вимітайся, — сказав Гаррі.

Після того, як Мелфой шепотівся з Кребом та Ґойлом під час Дамблдорової промови, Гаррі ще з ним не стикався. Він відчув у вухах якесь подзвонювання. Намацав під мантією чарівну паличку.

— Поттер, ти обрав слабшу сторону! Я тебе попереджав! Пам’ятаєш, я тобі казав, щоб ти уважніше вибирав собі компанію? У перший день, у поїзді, коли ми їхали до Гоґвортсу? Я тобі казав, щоб ти не водився з такими нікчемами! — Він кивнув головою на Рона та Герміону. — А тепер пізно, Поттер! Темний Лорд повернувся, і вони загримлять першими! Бруднокровці і любителі маґлів — перші! Хоча, ні — другі… Першим був Діґор…

У купе наче вибухнув цілий ящик феєрверків. Засліплений миготінням заклять, що вистрілювали зусібіч, оглушений тріщанням і бахканням, Гаррі закліпав і глянув на підлогу.

Там лежали непритомні Мелфой, Креб та Ґойл.

Гаррі, Рон і Герміона застосували кілька різних заклять. До того ж, не лише вони.

— Ми вирішили подивитися, що ця трійця задумала, — наче нічого й не сталося, сказав Фред, наступаючи на Ґойла, щоб зайти в купе. У руці він тримав чарівну паличку — так само, як і Джордж, який зайшов за ним, старанно наступивши на Мелфоя.

— Цікавий ефект, — мовив Джордж, розглядаючи Креба. — Хто застосував закляття «фурункулус»?

— Я, — відповів Гаррі.

— Дивно, — весело сказав Джордж. — Я застосував «желейні ноги». Ці два закляття ніби й не поєднуються. А в нього на пиці повиростали маленькі щупальця. Але не залишаймо їх тут — вони не надто прикрашають купе.

Рон, Гаррі і Джордж почали штурхати, котити й виштовхувати непритомних Мелфоя, Креба і Ґойла в коридор — через суміш заклять, якими їх ударили, вони мали жахливий вигляд. Залишивши трійцю в коридорі, усі повернулися в купе і зачинили за собою двері.

— Хтось бажає зіграти партійку у вибухові карти? — спитав Фред, витягуючи колоду.

Аж на середині п’ятої партії Гаррі наважився спитати:

— То ви нам розкажете? — звернувся він до Джорджа. — Кого ви шантажували?

— А-а-а, — похмуро протяг Джордж. — Ти про те.

— Це не має значення, — захитав головою Фред. — Це зовсім неважливо. Принаймні зараз.

— Ми передумали, — знизуючи плечима, сказав Джордж.

Однак Гаррі, Рон і Герміона не переставали розпитувати, тож нарешті Фред не витримав: