Так від імени матері своєї цар говорив, не міг зупинитися від плачу, але мочив сльозами тіло святого і цілував зі страхом. Також і святіший Прокл з любов'ю цілував святого: "Радуйся, — взивав, — христолюбче отче, учителю найсолодший, я твоя дитина, твого духовного молока виховання, ти, як же раніше мені пастирем був, так і нині є пастирем, моя вівця твоєю є, твоєю пашею дотепер годується твоє стадо, і, тебе бажаючи, за иншими пастирями не хочуть іти вівці твої. Яви-бо нам лице своє і зроби знову чутним голос твій". Люд же весь, шукаючи, щоб приторкнутися лише до чесного святого ковчега, не відходив від нього вдень і вночі. Зранку ж на царську колісницю святі мощі поклали, везли у велику соборну Святих апостолів церкву зі всією честю і славою. І коли, всередину внесений, на патріяршому був престолі, возвав весь люд єдиними устами, говорячи: "Прийми престол свій, о отче". І побачив патріярх Прокл і з ним багато достойних мужів, як святий Іван мертвими устами своїми, як живий, порухавши, промовив це архиєрейське слово: "Мир всім". Коли відбувалася Свята літургія, багато зцілень від святих Золотоустових мощів чудесно подавалося хворим, і гріб Євдоксії-цариці від довгого трясіння зупинився. Поклали святе його тіло у святому вівтарі під жертовником з веселістю і радістю, славлячи Христа Бога, з Отцем і Святим Духом хваленого навіки. Амінь.

Місяця січня в 28-й день

Місяця січня в 28-й день

Житіє преподобного отця нашого Єфрема Євнуха, ченця Печерського, єпископа Переяславського

Житіє преподобного отця нашого Єфрема Євнуха, ченця Печерського, єпископа Переяславського

Після блаженного Варлаама, сина боярського, блаженний цей Єфрем Євнух, славний і благородний, якого князь же Із'яслав дуже любив і велику владу йому дав, прийшов із княжого дому до преподобного отця нашого Антонія в печеру, просячи його, щоб прийняв його замість служіння княжого до слуг Небесного царя і поклав на нього святий ангельський образ чернечого чину. Преподобний же Антоній, повчивши його про спасіння душі, передав його блаженному Никонові, щоб постриг. Той же, чинячи наказане, постриг блаженного Єфрема і в чернечий одяг одягнув. Яку ж скорботу на преподобних наніс ворог добра, ненависний диявол, за постриження цього блаженного Єфрема, як же і за блаженного Варлаама, написано в житії преподобного Антонія і Никона. Бачив-бо себе князь пітьми, що переможений він тим святим стадом, зібраним у темній печері, і, розуміючи, що відтоді мало бути прославлене те місце, плакав через свою загибель. І почав злими своїми підступами розпалювати серце князеві Із'яславові на преподобних, щоб принаймні так святе те стадо розполошити. Проте ані так не зміг, але сам прогнаний був молитвами преподобних і впав у яму, яку сам викопав. Бо хоч коли постриг цього блаженного преподобний Никон, викрадений він був до князя, і сам первоначальник преподобний Антоній із братією з печери гнівом княжим був вигнаний, незадовго, кажу, молінням Небесної Цариці Пресвятої і Богородиці до Царя слави Христа Бога повернулися в печеру свою, як хоробрі з війни, перемігши супостата свого диявола, і були весь час у печері, хвалячи й благословлячи Бога.