У той самий день пам'ять святого благовірного :нязя Константина і дітей його Михаїла і Теодора, муромських чудотворців.

І преподобного отця нашого Касіяна Грека, угаецького чудотворця.

Про них же в Пролозі.

Місяця травня на 22-й день

Місяця травня на 22-й день

Страждання святого мученика Василиска, небожа святого Теодора Тирона

Страждання святого мученика Василиска, небожа святого Теодора Тирона

Написав святий мученик Євсегній

Після убивства святих мучеників Євтропія і Клеоника, з якими ж і святий Василиск вистраждав багато і залишився живим сидіти в темниці, і після загибелі ігемона Асклипіодота прийшов на його місце в Понтійський край инший ігемон, на ім'я Агрипа, від Максиміяна і Максиміна, катів, посланий, аби гонити й убивати тих, що вірять у Христа. Перед тим як мав він увійти у град Амасійський, святий Василиск, у темниці сидячи, молився зі сльозами до Бога, кажучи: "Господи Ісусе Христе, згадай і не забудь мене до кінця, але й моє до мучеництва покликання відкрито у сповнення приведи, щоб не був я відлучений від тих святих мужів, які зі мною були взяті й переді мною постраждали й увінчалися". І явився йому опівночі Господь у видінні сонному, сказав: "Пам'ятаю про тебе і не забуду тебе, й ім'я твоє від початку написане з тими, яких з тобою було взято. Тому не сумуй, що останній, багатьох-бо випереджуєш, і пам'ять твою славною зроблю по цілій землі. Нині ж іди, дай останнє цілування матері своїй, і братам, і родичам. І, коли повернешся, зразу мучеництва вінець приймеш і спочинеш у Команах. Не бійся ж тих мук, що мають тобі бути, Я-бо з тобою, і не мають пошкодити тобі підступи людські". Збудився ж святий Василиск, сповнився радости, і молився, і бачив двері темниці відчинені. Коли світало, попросив воїнів, що стерегли його, і найголовнішого темниці сторожа, кажучи: "Дайте мені волю на чотири дні, щоб ішов я привітав ту, що народила мене, і братів, які живуть у селі Куміяльському, і, назад повернувшись, піду до справжнього Отця мого — Ісуса Христа".

Воїни ж і темничний сторож сказали йому: "Живий Господь Бог твій, Йому ж ненастанно служиш, що коли б не боялися ігемона, на швидкий прихід якого чекаємо, то відпустили б тебе цілком". Сказав святий: "Зовсім відпущеним не хочу бути, але, як же сказав, хай піду привітаю матір свою, і братів, і родичів, бо звелів мені Господь мій це зробити". Сказали воїни: "Боїмося, що після того, як відпустимо тебе, скоро запитають про тебе, ось-бо, як же чуємо, нині має прийти ігемон у град, усі ж в'язні записані в книзі суду". Святий Василиск сказав: "Воля Бога мого, аби йшов я в село своє. Якщо хочете, то нехай хтось із вас піде зі мною, і назад разом повернемося". І погодилися воїни з волею Господньою — встали з них деякі, пішли з ним у село його. Зустріли ж святого брати його (трьох-бо братів мав) і мати з великою радістю, і були воїни нагодовані, і веселилися в домі їхньому. Наступного ж дня, всіх родичів скликавши, говорив їм багато про користь душі, і про християнське вчення, і що багатьма скорботами годиться нам увійти в Царство Христове. Втішаючи ж їх і останнє цілування даючи, сказав: "Любі браття, і батьки, і діти у Христі, залишайтеся у вірі Господа нашого Ісуса Христа і від Нього ніяк не відступайте: нічим є світ цей і те, що в ньому, бо все, як тінь, мине, Господь же перебуває навіки. Прошу ж вас, помоліться за мене до Владики нашого, Бога всіх, аби подав мені закінчити подвиг страдницький, як же і святий Теодор Тирон, і Євтропій, і Клеоник, яких зі мною взяли. Спасіться, найсолодші батьки, і матері, і брати, і сестри, і діти, вже-бо відходжу від вас, і відтепер не побачите мене в тимчасовому цьому житті". Коли святий це говорив, був плач великий і ридання, і казали йому: "Коли добре шлях свій закінчиш, помолися до Господа за нас і за весь рід християнський, щоб припинилося гоніння на католичну віру від катів і хай знищене буде кумирослужіння — благодать же Христова по всій землі нехай засіяє".