У той самий день страждання святих мучеників Теодори Діви і Дидима Воїна
За царювання Диоклитіяна і Максиміяна, коли старійшиною Олександрійського града був Євстратій-князь, дано було наказ щодо християн: або богам жертву принесуть, або мучені будуть. Князь же, в Олександрії на судищі сидячи, звелів привести перед себе на суд Теодору, дівчину-християнку, недавно взяту і в темниці пильновану. Коли її привели, сказав суддя: "Якої віри ти, дівчино?" Відповіла вона: "Християнка". Спитав суддя: "Вільна чи рабиня?" Відповіла Теодора: "Вже сказала тобі, що християнка. Христос же прийшов, звільнив мене від гріха, народжену від батьків славних у суєтному цьому світі". Князь же, поглянувши на урядника градського на ім'я Лукій, сказав: "Чи знаєш дівчину цю?" Відповів Лукій: "Справді знаю, бо чесна і доброго роду". Сказав князь до дівчини: "Якщо доброго і чесного ти роду, дівчино, то чому не захотіла вийти заміж?" Відповіла дівчина: "Задля Христа відкинула шлюб, бо Господь наш Ісус Христос прийшов у світ Різдвом від Пречистої Приснодіви Богоматері, визволив нас від тління й обіцяв нам життя вічне. Я ж вірю в Нього і захотіла задля любови Його чистою у дівстві своєму залишатися до кончини моєї". Сказав суддя: "Веліли царі вас, дів, які чистоту свою завжди цілою берегти хочете, приводити до поклоніння богам або в блудилище давати, якщо не захочете богам поклонитися". Відповіла діва: "Думаю, ти добре знаєш, що Бог дивиться на волю серця, серцезнавцем-бо є, знає помисли наші і наміри наші приймає як саме діло. Він знає волю мою — берегти дівство нерозтлінним. Якщо ж і звелиш, як нахваляєшся, розтлити мене ґвалтом, то не буде те тілу моєму блудом, але насильством і стражданням. І так само, коли б відтяв мені голову, або руку, або ногу, так само і дівство якщо насиллям забереш, мученицею мене Христовою зробиш, а не блудницею. Сильний Владика дівство моє, Йому обітоване, як свою власну частку зберегти цілим, якщо воля Його". Сказав суддя: "Не бажай безчестити добрий свій рід, не віддавай себе на наругу і сміх, ти донька знатних і славних батьків, як же про тебе свідчать". Відповіла дівчина: "Прославляю Христа, Бога мого, що дав мені добрий рід і шанований, і покладаюся на Нього, що збереже свою голубку цілою". Сказав суддя: "Нащо зваблюєшся вірою у чоловіка розп'ятого, наче в Бога? Хіба визволить Він тебе з рук, що хочуть взяти тебе на осквернення? Не думай, що, коли в блудилище заведуть тебе, чистою звідти вийдеш".