Місяця червня в 28-й день

Місяця червня в 28-й день

Перенесення чесних мощей святих мучеників Кира і Йоана, безкорисливих лікарів

Перенесення чесних мощей святих мучеників Кира і Йоана, безкорисливих лікарів

Житіє і страждання їх дивися 31 січня.

Постраждали за Христа ці святі страстотерпці Кир і Йоан місяця січня у тридцять перший день, у царювання Диоклитіяна, у граді, що називався Канопос, на відстані дванадцятьох поприщ від Олександрії. Після їхньої страдницької кончини християни таємно взяли святі їхні тіла й поховали чесно. Багато літ минуло — виявилися мощі цілющими в той час, коли правовірні християни еллінів-кумирослужителів перемогли й почали всюди церкви будувати безборонно, а найбільше за царювання Теодосія Великого, який західного царя Максима зі всіма його силами переміг молитвами преподобних отців, що в єгипетських пустелях жили. До них же навмисно Теодосій-цар послав, молитов їхніх на допомогу собі потребуючи. З тих отців не зайвим є згадати одного, на ім'я Сенуфій, у чудах славного. Він у скиті перебував, про нього ж писав цар до Теофіла, олександрійського патріярха, аби послав його в Константинополь до нього, щоб його благословенням і молитвами озброїтися на супостатів. Теофіл-бо, царське бажання виконати бажаючи, сам пішов у скит до преподобного того отця Сенуфія просити, щоб ішов до Константинополя до царя Теодосія. Але той ніяк не хотів вийти з келії. Довгим прошенням і вмовлянням патріяршим втомившись, взяв хламиду свою і палицю, підніс їх у висоту, став до Сходу, звів очі до неба й сказав: "Господи, Боже сил, молюся до Тебе смиренно, дай хламиді цій і палиці цій ту силу, яку б дав мені своїм милосердям, коли б я пішов туди". Коли так помолився, віддав хламиду і палицю патріярхові, кажучи: "Це замість мене до царя пошли і напиши до нього, щоб у час битви хламиду поклав на себе, палицю ж взяв у руки, — тоді може сміливо перед полком своїм іти проти супостатів — і побачить славу Божу". Патріярх же послав те до царя і слова преподобного сповістив йому. Цар же прийняв те з вірою і за словами преподобного зробив — славну перемогу отримав на ворогів. Про неї ж згадуючи, поминаємо разом і преподобного Сенуфія. Олександрійці зробили пам'ятник цареві й на високому стовпі поставили: накидку чернечу на собі він мав і палицю в руках тримав. І щороку урочисто святкували день тої перемоги, дякуючи Богові. Тоді найбільше почали в Олександріїі й у всьому Єгипті будувати храми Божі, примножилося християнство. І коли Теофіл-патріярх захотів збудувати в Канопі прекрасну церкву в ім'я апостолів, у той час знайшли мощі цих святих чудотворців Кира і Йоана. Було ж то вже після кончини Теодосія, за царювання сина його Аркадія. Про перенесення тих мощей написано в житії святого Кирила, патріярха олесандрійського, так. Поблизу Канопа, десь за два поприща, є місце, що називається Манутин (раніше було село). Там були давні капища й житла бісівські, і страшне було те місце, бо багато там жило нечистих духів. Коли ще був живий Теофіл-патріярх, хотів очистити місце те від бісів, зробити його святим місцем для славослів'я Божого. Але він мав багато перепон, і кончина смертна зближалася — не міг наміру свого здійснити. Святий же Кирило, наступник престолу Теофілового, почав про те дбати і молився до Бога старанно, аби подав йому згори допомогу і силу на здолання і прогнання з місця того нечистих духів. Явився ж йому у видінні ангел Господній, наказуючи, аби чесні мощі святих мучеників Кира та Йоана переніс на місце, що Манутин називається. І втече звідти бісівська сила. І незабаром зробив те святий Кирило — переніс у Манутин мощі святих, збудував там церкву в ім'я їхнє — і зразу прогналися звідти нечисті духи, і було те місце джерелом зцілень, що з мученичих мощей подавалися. Доти із житія святого Кирила. Варто згадати тут коротко і чуда деякі від тих святих.