У дні святішого Євлогія, патріярха Олександрійського, син градоначальника Юліяна, на ім'я Амоній, мав навколо шиї своєї якісь боляки, що зсередини тіла росли, — лікарі називають їх скрофулами, чи струмами. Вони день за днем росли й надувалися — дуже шию обтяжили й загрожували смертю. Кликали багато досвідчених лікарів, але нічого не виходило. Печальні тому були батько з сином. Батько залишив тих лікарів, прийшов до святих чудотворців Кира та Йоана і молився при чесних їхніх мощах зі сльозами, аби подали синові його зцілення. Ті ж явилися Амонієві уві сні, веліли хлопцеві, що багатством і славою хизувався, відкласти спершу гординю свою і на знак смирення винести сміття з храму їхнього. Тоді зробити пластир із воску та хліба й обгорнути ним всю шию і гортань. І коли те було зроблено, — зразу зникли рани, і прийняв Амоній зцілення молитвами святих безкорисливих лікарів. Але той же Амоній через якийсь час забув слова святих, вознісся гординею — і знову захворів иншою хворобою, яка йому була покаранням за непослух. Була ж то хвороба утроби його вельми важка, через неї живіт його їжі і пиття зовсім не міг прийняти, і все, що в уста вкладалося, зразу назад поверталося. Знову прийшов до відомих лікарів своїх, святих страстотерпців Кира і Йоана, зі слізною молитвою. Вони ж явилися йому у видінні, спершу картали його за гординю, тоді звеліли відкласти коштовний одяг, й одягнутися у веретище, і взяти відра, і носити холодну воду для недужих та убогих братів, щоб напувати їх. І коли те Амоній без ліні зробив, — знову явилися йому святі і звеліли, аби взяв єлею з лямпади їхньої, також і віск із запалених при їхньому ковчезі свічок, зробив пластир і приклав до свого живота. Зробивши те, Амоній став здоровий.

Теодор-олександрієць довгий час був на два ока незрячий, прийшов, ведений в Манутин до церкви і цілющих мощей святих страстотерпців, і молився щиро за просвітлення сліпоти своєї. Явилися йому святі у видінні й казали іти помитися до джерела поблизу церкви. Він пішов, вмився і, коли обрусцем обтер лице своє, зразу прозрів. І бачив на обрусці, як більма відпали з очей його, наче луска. Повернувся радісно до церкви, показуючи всім на обрусці сліпоту свою, що відпала. Инший муж, на ім'я Калос, відповідно до свого імени, у богоугодному житті гарний, випадково впав з драбини, поламав собі гомілку ноги на багато частин і хворий був дуже. І кликав багатьох лікарів, і ніякої допомоги від них отримати не міг. Прийшов тому із безсумнівною вірою до цих безкорисливих лікарів Кира і Йоана.