І мовить із ярістю до святого: "Хто тебе зцілив, скажи нам істину; не гадаю, що інакше зцілився, як через волхвування". Відповідає святий: "Як сам спершу, не бажаючи, сказав ти, так воно і є: Господь наш, Ісус Христос, правдивий Лікар душам і тілам, Той мене зцілив, Котрий усіх волхвів і чарівників укупі із тими, що кланяються ідолам, зв'язавши нерозторжними вузами, віддасть вогню геєнському, бо не пізнали істинного Бога, Котрий сотворив їх". Рече цар: "Знову роздробимо ранами тіло твоє й побачимо, чи зцілить тебе Христос, Якого ісповідуєш?" Відповідає святий: "Вірую в Господа мого Ісуса Христа, що не переможеш мене своїми на мене вигаданими муками, не боюся-бо їх анітрохи, укріплений словами Владики мого, Котрий каже: "І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не можев ; після забиття знову воскресить мене у страшний день праведного суду". І повелів цар знову мучити його вогнем та ранами.
Коли ж били святого і вогнем палили, замість смороду велика добропашність од його паленого тіла виходила. Мученик же так доблесно терпів, що не закричав, ані застогнав, ані зітхнув, аж усі дивувалися його терпінню. Рече до нього цар, лаючись: "Де тепер є Лікар твій, нехай прийде сюди і хай зцілить тебе, казав-бо ти, що й після смерті може тебе підняти?" Відповідає святий Меркурій: "Роби, що хочеш, маєш владу над тілом моїм, над душею ж — Бог, бо хоча й погубиш тіло моє, одначе душа пробуде нетлінно навіки". І повелів цар повісити його стрімголов, на шию ж каменя великого прив'язати, щоб, тяготою каміння давлений, помер. Мученик же, Божою благодаттю укріплений, пробув довгий час у тій муці, висячи живий. Тоді відв'язали каменя, і повелів бити його бичами, що мали кінці, міддю окуті, і настільки битий був нещадно, що і земля обагрилася кров'ю його. Він-бо, ніби адамант кріпкий, мужньо терпів, кажучи: "Дякую Тобі, Господи, що сподобив Ти мені за ім'я Твоє страждати". Цар, бачачи, що мученик аж ніяк не схиляється до волі його, вже не мав більше часу мучити його сильніше, оскільки мусив швидко йти до Риму, видав на нього такого конечного вирока: "Меркурія, який богів наших у ніщо поклав і чесну заповідь повинності нам принизив, повеліває наша держава повести в Кападокійську країну і там голову йому відсікти на позір багатьом: кожен-бо, хто спротивиться цареві, після великих мук скараний мечем буде".
Взяли-бо воїни святого, поклали його на худобину і, прив'язавши його міцно (був-бо тілом вельми розслаблений через численні муки), повезли в Кападокію. Коли ж були вони в Кесарії, явився Господь святому й рече: "Меркурію, прийди до Мене й спочинь, протяг життя здійснив ти і віру зберіг, прийми, отож, вінця подвига свого, тут тобі кончину взяти належить". Мученик же тим видінням Спасовим вельми укріпився і, бажаючи від тіла швидко звільнитись і з Христом жити, сказав до воїнів, які були з ним: "Учиніть повелене вам, не відкладаючи більше, Господь же, Який закликає всіх до покаяння, хай подасть вам "благодать Свою, багатий Він є у милості і щедро дає дари тим, котрі приходять до Нього". Коли це він сказав, усічена була голова його в ісповіданні Спаса нашого Ісуса Христа, місяця листопада у 24-й день.