— Раджу вам думати, що говорите, сер. Сенатська комісія збирає документи ось уже кілька місяців. Невже ви дійсно думаєте, що зумієте викрутитися? Підтасовуєте документацію про супутник-сканер і спрямовуєте насівські бюджетні кошти на приватні рахунки? Брехня та привласнення грошей можуть довести вас до в’язниці, пане Гарпер.
— Але ж я нічого такого не робив!
— Тобто ви хочете сказати, що не брехали щодо супутника-сканера?
— Ні, я хочу сказати, що не привласнював грошей, чорт забирай!
— Ага, отже, ви й справді брехали щодо сканера?
Гарпер отетеріло витріщився, не знаючи, що сказати.
— Забудьте про брехню, — відмахнулася Габріель. — Сенатора Секстона не цікавлять ваші вигадки на прес-конференції. Ми до такого вже звикли. Ваша агенція виявила метеорит, і всім байдуже, як
— Ви блефуєте. Я не привласнюю державні гроші.
— Ви вправний брехун, пане Гарпер. Я бачила документи на власні очі. Ваше ім’я фігурує в усіх. І таких документів багато.
— Присягаюся, я й гадки не маю про якесь там привласнення!
Габріель розчаровано зітхнула.
— Поставте себе на моє місце, докторе Гарпер. Напрошуються лише два висновки. Або ви мені брешете, так само як брехали на тій прес-конференції. Або говорите правду, і у такому разі якась впливова фігура з вашої агенції підставляє вас як хлопчика для биття, щоб прикрити власні гріхи.
Це твердження змусило Гарпера замислитися.
Габріель поглянула на годинник.
— Пропозиція сенатора чинна протягом однієї години. Ви можете врятуватися, назвавши ім’я високопосадовця НАСА, разом з яким привласнюєте гроші платників податків. Ви не цікавите Седжвіка Секстона. Йому потрібна велика риба. Зрозуміло, що той, про кого йдеться, має тут, у НАСА, певну владу. Тому він (або вона) і зміг влаштувати так, що в паперах стоїть ваше ім’я, таким чином роблячи з вас офірного цапа.
Гарпер похитав головою:
— Ви брешете.
— І ви готові заявити це на суді?
— Аякже. Я заперечуватиму абсолютно все.