— Слухайте, що я вам скажу, сенаторе. Зараз четверта година ранку, ви добряче випили, почули в телефоні якесь клацання і хутко гайнули сюди? — Вона з обуренням махнула рукою на його двері. — Ви що, вважаєте, ніби я вимкнула систему сигналізації, взяла відмички, проникла до вашого офісу і повелася настільки по-дурному, що стала відповідати на ваш телефонний дзвінок під час скоєння злочину? А потім, виходячи, знову увімкнула сигналізацію і зайшла дорогою до вбиральні, гадаючи, що мені вдасться просто так вшитися?

Секстон дивився на неї, отетеріло кліпаючи очима.

— Щоб людина пила на самоті, має бути причина, — сказала Габріель уже м’якше. — Так вам потрібна інформація про насівський супутник-сканер чи ні?

Коли сенатор повертався до свого кабінету, його думки плуталися. Підійшовши до бару, він налив собі пепсі. Він не почувався п’яним, це однозначно. Як же він міг помилитися? А у протилежному кутку кімнати, немов знущаючись, клацав годинник роботи майстра Журдена. Секстон випив пепсі і налив іще.

— Будеш? — спитав він, обертаючись. Але Габріель не пішла за сенатором до кабінету. Вона й досі стояла на порозі, потираючи носа. — Заради Бога, припини. Заходь, розкажи мені, про що ти дізналася в НАСА.

— Здається, що з мене на сьогодні досить, — сказала вона якось відсторонено. — Поговорімо про це завтра.

Та Секстону ніколи було гратися. Ця інформація була потрібна йому зараз, і він не збирався її випрошувати. Сенатор стомлено зітхнув. Утвори ланцюжок довіри. Бо все впирається в довіру.

— Я винен перед тобою, я утнув дурницю, — мовив він. — Вибач, будь ласка. Вчора був жахливий день. Я просто не тямив, що роблю.

Але Габріель так і не переступила через поріг.

Сенатор підійшов до свого столу і поставив пепсі. А потім кивнув на своє шкіряне крісло — то був його своєрідний владний трон.

— Сідай, випий пепсі, а я тим часом сходжу до туалету і охолону. — 3 цими словами Секстон пішов до вбиральні.

Але Габріель як стояла, так і залишилася стояти.

— Здається, мені прийшов якийсь факс, — кинув він через плече, входячи до туалету. Продемонструй, що довіряєш їй. — Проглянь його за мене, добре?

Секстон зачинив двері і наповнив раковину холодною водою. Потім побризкав нею обличчя, але думки все одно не прояснилися. Такого з ним досі не траплялося: почуватися, настільки впевненим у власній правоті і водночас — настільки невпевненим. Секстон був чоловіком, який довіряв своїй інтуїції, а інтуїція підказувала йому, що Габріель Еш таки заходила до його кабінету.