— А чому ні?!
— Я би воліла не розголошувати секретну інформацію, — мовила Сато, якій уривався терпець. — Прошу вас прийняти це на віру.
— І не збираюся!
Очиці Сато перетворилися на дві крижані цятки. Вона різко обернулася і гукнула крізь Джунглі.
— Агенте Гартман! Мій портфель, будь ласка.
Беламі почув сичання обладнаних електронікою дверей, і до Джунглів впевненим кроком увійшов агент. Він приніс блискучий титановий портфель-дипломат і поставив його на долівку біля ніг директорки відділу безпеки.
— Залиште нас, — наказала Сато.
Агент пішов, знову засичали двері, а потім запала тиша.
Сато взяла металеву валізку, поклала собі на коліна і клацнула замками. Вона повільно підвела очі на Архітектора.
— Мені дуже не хочеться цього робити, але ми майже не маємо часу і ви не залишили мені іншого вибору.
Беламі поглянув на загадкову валізку, і хвиля страху накотилася на нього. «Невже вона піддасть мене тортурам?» Він знову сіпнувся, марно намагаючись скинути наручники.
— Що в тому портфелі?!
Сато похмуро посміхнулася.
— Те, що переконає вас поглянути на речі з моєї точки зору. Це я вам гарантую.
РОЗДІЛ 81
РОЗДІЛ 81
Підземне приміщення, де Малах практикував своє магічне мистецтво, було сховане напрочуд винахідливо. Для тих, хто заходив до підвалу його будинку, це приміщення здавалося цілком звичайним — типовий льох із бойлером, змішувачем, стосом дров та купою всякої всячини. Однак цей видимий простір був лише частиною Малахового підвалу. Для своїх потаємних занять він відгородив чималу його частину.
Ця потаємна частина — свого роду робоче місце — являла собою кілька сполучених маленьких кімнат, кожна з яких виконувала певну функцію. Єдиним входом до цього підземелля були круті сходи, приховані у великій залі, тому виявити таємну частину підвалу було практично неможливо.
Цієї ночі, коли Малах спускався крутими сходами, всі татуйовані символи та знаки на його тілі неначе ожили в лазуровому світлі спеціальних ламп, встановлених у підвалі. Рухаючись крізь зеленкувато-блакитний серпанок, він проминув кілька зачинених дверей і попрямував до найбільшої кімнати у кінці коридору.
Найбільша святиня, як полюбляв називати її Малах, являла собою правильний квадрат зі стороною завдовжки дванадцять футів.