Однак без привітання. Взагалі без звуку. Потойбіч лінії чулося лише дихання.
Ленґдон почекав, а потім заговорив:
— Я маю необхідну вам інформацію, але якщо ви хочете її отримати, спочатку дайте нам поговорити з Пітером.
— А хто це? — спитав жіночий голос.
Ленґдон аж підстрибнув від несподіванки.
— Це Роберт Ленґдон, — рефлекторно відповів він. — А ви хто? — На мить йому здалося, що він набрав неправильний номер.
— Вас звуть Ленґдон? — спитала жінка зі здивуванням у голосі. — Тут дехто хоче з вами поговорити.
— Що?! Вибачте, з ким я говорю?
— Це охоронець Пейдж Монтгомері з «Ексклюзивної безпеки». — Голос жінки відчутно тремтів. — Може, ви нам щось поясните й допоможете. Приблизно годину тому моя напарниця прийняла дзвінок 911 в Калорама-Гайтс... з приводу можливого захоплення заручників. Я втратила з нею контакт і приїхала сюди з підмогою, щоб перевірити помешкання. Мою напарницю ми знайшли мертвою на задньому подвір’ї. Власника будинку немає, тому нам довелося виламати двері. На столі у залі задзвонив мобільник, і я...
— Так ви всередині?
— Так, і дзвінок 911 виявився правильним... — сказала жінка і затнулася. — Вибачте, якщо я сумбурно висловлююсь, але у мене напарницю вбили, а тут іще ми знайшли заручника. Він у вкрай поганому стані, але ми намагаємося його врятувати. Він питав про двох людей — Роберта Ленґдона і Кетрін.
— Це мій брат! — випалила Кетрін у слухавку, притиснувшись головою до голови Ленґдона. — Це я телефонувала у 911! З ним усе гаразд?
— Взагалі-то, пані... — голос жінки знову затремтів. — Він у дуже поганому стані. У нього відрізана права рука...
— Благаю, — мовила Кетрін, — дайте мені з ним поговорити!
— Зараз йому надають допомогу. Він час від часу втрачає свідомість. Якщо ви десь поруч, то краще приїздіть сюди. Він хоче вас бачити.
— Ми приблизно за шість хвилин їзди від вас, — сказала Кетрін.
— Тоді раджу вам поквапитися. — У слухавці почувся приглушений шум, а потім жінка заговорила знову: — Вибачте, здається, мене кличуть. Поговоримо, коли приїдете.
І телефон замовк.
РОЗДІЛ 91
РОЗДІЛ 91