Ordo ab chao. Порядок із хаосу.

Він завершив дешифрування і спантеличено дивився на результат. Вимальовувалася досить чітка картина. Заплутана сітка трансформувалася... набула іншого вигляду... і хоча Малах і не збагнув увесь текст до кінця, все ж він зрозумів достатньо, щоб знати, в якому напрямку рушати.

«Ця піраміда показує шлях».

Сітка вказувала на один з найбільших у світі містичних об’єктів. Хоч яким би неймовірним це не видавалося, але саме цей об’єкт як завершальний пункт своєї подорожі й уявляв Малах у своїх мріях.

Так призначила йому доля.

РОЗДІЛ 107

РОЗДІЛ 107

Кетрін Соломон відчувала під собою холод кам’яного стола.

Жахливі картини смерті Роберта і думки про брата вирували в її свідомості. Невже Пітер теж загинув? Химерний ніж на сусідньому столику час від часу нагадував їй про те, що така ж страшна доля чекає і на неї.

«Невже це й справді глухий кут і виходу немає?»

Дивним чином її думки повернулися до дослідницької роботи, яку вона здійснювала, до ноетичної науки та до тих фундаментальних відкриттів, котрі вона нещодавно зробила. «І все це тепер втрачено... згоріло в полум’ї пожежі...» Їй не вдасться тепер поділитися зі світом своїм відкриттям. Своє найдивовижніше відкриття Кетрін зробила лишень кілька місяців тому, і його результати містили потенціал, здатний змінити ставлення людства до такого явища, як смерть. Дивно, але, коли вона згадувала про цей експеримент, думки її сповнювалися несподіваною втіхою.

Ще молодою дівчиною Кетрін Соломон часто замислювалася, чи є життя після смерті. Чи існує рай? Що трапляється, коли ми помираємо? Вона подорослішала, і наукові факти швидко стерли в її свідомості всі нафантазовані уявлення про рай, пекло чи життя після смерті. Концепцію «життя після смерті» вона сприймала виключно як витвір людського розуму, як казочку для полегшення сприйняття жахливої правди про скінченність нашого буття.

«Принаймні так мені тоді здавалося...»

Рік тому Кетрін із братом обговорювала одне з найактуальніших філософських питань — про існування людської душі, зокрема, чи має людина якусь форму свідомості, що здатна вижити поза межами тіла?

Вони обоє відчували, що така форма людської душі, мабуть, таки існує. Із цим погоджувалися більшість древніх філософів. Буддійська та брамінська мудрість виходили з існування такого явища, як метемпсихоз, тобто переселення душі до іншого тіла після смерті. Послідовники Платона вважали тіло «тюрмою», з якої тікає душа, а стоїки називали душу apospasma tou theu — «часточкою Бога» — і вірили, що Бог забирає її собі після смерті.