Мабуть, тоді й почалися проблеми із серцем, — подумала Діана, — хоча ніхто, крім самого Родіона Столяра, про них не здогадувався.

Ну, ось, знову — сон відступив…

Вона лягла на спину, заклавши руки під голову, і тихо зітхнула. Згадані в напівзабутті батькові репліки відлунювали в мозку.

(…у запорізькому «Прогресі» одні мутанти…)

(…у всіх до останнього руки із задниці…)

(…літак не можна випускати неготовим!)

— «Прогрес» — це ж те бюро, де спроектовано двигуни «44-го»? — сама в себе запитала Діана.

Вона намагалась зібрати воєдино все, що дізналась про катастрофу батькового літака, починаючи з прибуття до Парижа, проте думки вислизали, неначе граючись з нею в хованки, а при кожній спробі зосередитись у голові, замість літака, поставав образ батька, із запаленими очима, недобре перекривленим обличчям і притиснутим до вуха засмальцьованим від неперервних розмов мобільним телефоном, який тупцює посеред просторої вітальні в одній піжамі і домашніх капцях.

Що зробив би твій батько, Діано?..

Здавалося, останні слова хтось прошепотів над її вухом.

Діана рвучко відкинула ковдру, встала з ліжка, пересіла за стіл і ввімкнула комп’ютер. Дочекавшись, коли запрацює Інтернет, зайшла на сайт expedia.com і після кількох хвилин пошуку визначилась із маршрутом з Києва до Парижа. На завтра прямих перельотів не лишалося, а тому Діана вибрала пропозицію «British Airways» із пересадкою в лондонському аеропорту Хітроу. Літак рейсу BA 883 відправлявся з Києва завтра, 19 лютого, о 15:55 і прибував до британської столиці о 17:25 за місцевим часом. Літак наступного рейсу, BA 326, вирушав з Лондона до Парижа о 20:40 і прибував до аеропорту ім. Шарля де Голля о 22:40 за французьким часом. Вказавши на сторінці оплати контактні дані та номер кредитної картки, Діана придбала електронний квиток.

Вона подумала про те, що знову змушена залишати малюків на Гену, про те, що їй, напевно, доведеться повернути в магазин туфлі від Антоніо Б’яджі (добре, що не встигла їх заносити), оскільки інакше вона не матиме за що жити й харчуватись у Франції. Та все це не мало ні найменшого значення. Бо так би зробив її батько.