Відтак, очевидно, що, в ту мить, коли двигуни почали розганятися, «ААРОН 44» від «Øveraasen’а» відділяло всього 198 метрів.

Діана поставила другу точку на смузі, відзначила час 22:04:16.81 і підписала її: «звук двигунів, що виходять на N1».

Наступним моментом, для якого жінка захотіла розрахувати місце розташування літака, стала команда Радислава Ротка про скасування посадки. Ротко вигукнув «На друге коло! Злітний режим!» о 22:04:13.98 — за 5,8 секунди до зіткнення. Відповідно, у цей час лайнер відділяло від снігоочисника 386,7 метрів. Нижче під кожною точкою Діана вказала відстані до місця, де пройшло зіткнення.

По тому Діана намірилась поставити на схемі точку, у якій Радислав помітив перешкоду на смузі, — вона відповідала часу, коли пілот крикнув «Що за?!.», але перед тим розрахувала, за скільки часу і на якій відстані від снігоочисника пролунав звуковий сигнал у кабіні.

Відклавши на смузі 22L позначку, що відповідала відстані 570,7 метра, підписавши її «звуковий сигнал у кабіні», Діана взялася за, напевно, найкритичніший епізод під час посадки — момент, коли Радислав побачив «Øveraasen». Сталося це о 22:04:09.17, за 10,61 секунди до зіткнення.

Цікаво, що Марсель практично не помилився з оцінкою відстані: Діана у своїх розрахунках отримала 707,3 метра. Крім того, вирахуване значення відповідало величині горизонтальної видимості, визначеній за записами з камер спостереження аеропорту. Все ніби гаразд, проте Діана почувалась невдоволеною.

Вона перемкнулась на вікно текстового редактора Microsoft Word з відкритим файлом 1419.docx. Продовжувати відкладати відстані було безглуздо, хоча…

Діана зауважила, що перед тим як Радислав Ротко помітив снігоочисник, що сунув у центрі смуги, Метью Ріґґсон, другий пілот, доповідав командиру екіпажу про висоту під час приземлення. Несподівано Діана усвідомила, що завдяки реплікам Ріґґсона має можливість не лише обчислити точки знаходження «ААРОНа 44» вздовж осі посадкової смуги, але й дізнатись висоту розташування літака над смугою для вибраних моментів часу.

Швидко визначивши час між репліками другого пілота про висоту літака, Діана порахувала відповідні відстані та відклала їх на схемі. Вона обмежилась висотами у двадцять, тридцять і сорок метрів, розсудивши, що на висоті п’ятдесят метрів «ААРОН 44» знаходився задалеко від торця посадкової смуги.

Схема ставала більшою:

Діана не була відмінницею в університеті, та, попри це, зростаючи в сім’ї авіатора-фанатика, змалечку засвоїла багато основоположних авіаційних істин. Родіон Столяр нерідко брав доньку із собою на аеродром у Гостомелі, де катав на ще не запущених у серію, але уже достатньо протестованих літаках ДП «Аронов». Перебуваючи в повітрі, Родіон бурхливо описував кожен етап польоту, коментував найменший рух усіх робочих площин на крилі, випуск шасі, зниження над аеродромом і посадку. Зокрема, Діана знала, що всі пасажирські літаки задля пом’якшення контакту зі смугою опускаються до точки торкання під дуже гострим кутом — 3°. Загалом під час зниження літак повинен торкнутися землі перед двома широкими поздовжніми рисками, розташованими на відстані тисячі футів (приблизно триста метрів) від торця посадкової смуги. Для того щоб приземлитись у зазначеній точці, літак має пролетіти над торцем смуги на висоті п’ятнадцяти метрів, не вище і не нижче, — це аксіома.