22:04:11.22 Звуковий сигнал у кабіні.

Потім опустилась нижче і спинила палець навпроти рядка, яким було позначено момент, коли двигуни літака почали набирати оберти:

22:04:16.81 Звук двигунів, що виходять на максимальну потужність.

16,81—11,22 = 5,59. П’ять секунд. П’ЯТЬ З ПОЛОВИНОЮ СЕКУНД!

Діана подумки спробувала порахувати, щоб уявити, наскільки це довго: ось Метью Ріґґсон переставляє важелі тяги двигунів до перемикача «TO/GA», а тоді проходить… раз… два… три… чотири… п’ять… довжелезних секунд, після яких турбіни починають реагувати.

— Скоти, — насилу видушила вона.

— Діано, все не так просто, — непереконливо промовив Олексій Рудик. Він розумів, що зараз починається найважча частина розмови.

— П’ять з половиною секунд… — уголос промовила Діана.

— Ти все розумієш, — чоловік не приховував здивування. Він зметикнув, що Родіон мав рацію: вийшов би з біса крутий авіатор, якби Діана народилась хлопчиком. — Добре, що ти порахувала сама. Та я хочу, щоб ти збагнула, що сам по собі сигнал нічого не доводить, нам потрібно…

Тепер уже Діана не чула хрещеного:

— Вони пустили на ринок недороблений літак, — голос деформувало, плющило від люті. У пам’яті зринули батькові нічні телефонні розмови, під час яких Родіон накидався на Запорізьке конструкторське бюро «Прогрес», доводячи, що «ААРОН 44» не можна пускати в серію. — І мій тато знав про це!

— Так, Родіон знав про проблему з двигунами, — з жалем підтвердив Олексій. — Він намагався завадити, і мені дуже прикро, що ми його не послухали. Проблема сплила лише раз — під час планових тестових польотів у січні 2006-го; твій тато під час інциденту був на борту. Під час відпрацювання екстреного скасування посадки і виходу на друге коло літак несподівано «провалився», двигуни не реагували на сигнал про збільшення тяги протягом п’яти з лишком секунд, «ААРОН» на шаленій швидкості мчав смугою, не відриваючись від землі. Зрештою двигуни «прокинулися», літак важко піднявся і полетів. Твій тато, усвідомлюючи, що лайнер із такою затримкою реакції двигунів на команди з кабіни пілотів випускати на ринок не можна, взявся шукати причину, але нічого не виявив. Проведення численних повторних тестувань теж нічого не дало. Ми десятки разів — і в дощ, і в холод — ганяли «сорокчетвірку» над смугою, і щоразу все було в нормі: двигуни спрацьовували, відгукувались через півтори-дві секунди після перемикання тяги у злітний режим. Родіон власними руками перебрав половину паливної системи тестового лайнера; у нього була гіпотеза про те, чому літак не пішов на друге коло, однак доказів він не знайшов. У результаті інцидент стали вважати випадковістю, ми розпочали тестування інших систем, і тільки Родіон не вгамовувався, переконуючи вище керівництво концерну: те, що сталося один раз, обов’язково повториться. Він вважав, що під час інциденту сталось щось таке, що завадило пальному з баків потрапити в камеру згорання, і якщо відтворити умови того польоту, паливна система обов’язково відмовить. Але… — у трубці заскрипіло. Діана чомусь уявила, як хрещений розводить руками, — ти знаєш, як воно буває: строки піджимають, конкуренти з усіх боків, відтак звіт Родіона поклали під сукно і всю справу спустили на гальма. У 2007-му Рева вирішив не зважати на незначні недоробки і дав зелене світло офіційній сертифікації. Літак успішно пройшов державні випробування й отримав сертифікат типу, — Олексій Рудик перевів подих. — Наскільки я розумію, умови, за яких відбувався інцидент у січні 2006-го, — тиск, температура, вологість повітря — повторились у Франції в дуже невдалий момент.