— Три секунди… — наче в трансі проказала Діана.

Рудик вирішив, що переконав похресницю, його голос став рівнішим:

— Не висовуйся. Я дуже тебе прошу: у найближчі кілька днів не витикайся. Дозволь Захаровичу все владнати. Він пообіцяв, що покарає всіх винних, але зробить це так, щоб не зашкодити репутації концерну. У цій справі йдеться про участь дуже непростих людей, і менше від усього я хочу, щоб ти опинилась, образно кажучи, на лінії вогню. Ми зрозуміли одне одного, Діано?

— Так. Добре, — покірливо згодилась Діана. — Я, як ви просите, не висовуватимусь. І не контактуватиму ні з ким у Франції.

— Це те, що я хотів почути, — зітхнув із полегшенням Олексій Рудик.

— Вибачте, що втягнула вас у це.

Вона розірвала зв’язок, не бажаючи слухати відповідь хрещеного. Розмова залишила в грудях важкий, неприємний осад. Та поза ним було щось іще. Діана запустила руку в злипле після сну волосся і спробувала навести лад у переплетенні думок у голові.

Почуття незавершеності — ось що. Її хрещений викладав факти розумно, переконливо й аргументовано, та, незважаючи на це, після його слів перед очима Діани цілісної картинки не виникло. Незакінченість. Історія катастрофи скидалась на недбало склеєний фотопортрет, у якому не вистачає кількох центральних шматків. Той факт, що Метью Ріґґсон активував перемикач «TO/GA» за три секунди до наказу Радислава Ротка про скасування посадки, не пояснював неув’язки між висотою та швидкістю літака під час посадки.

Це ще не кінець, — раптом зрозуміла Діана і… подивилась на монітор.

65

22 лютого 2013, 09:59 (UTC +2) Микільська Борщагівка, Київ

Діана по черзі прослуховувала запис розмов у кабіні рейсу 1419 і запис переговорів між Бруно Пішо і Радиславом Ротком, намагаючись вловити хоч якісь невідповідності між однаковими репліками в обох файлах, але нічого не знаходила. Почуття притупилися: Діану більше не коробило і не продирало морозом по шкірі від нечленороздільних вигуків Метью Ріґґсона чи натягнутого голосу Ротка; вона перестала бачити за напруженими голосами, які линули з динаміків, обличчя реальних людей, а зосередилася лише на суті розмов. Це нічого не змінювало — нових ідей у голові не виникало.

Утомившись, Діана поставила Winamp на паузу і вирішила заварити собі чаю. Перед плитою, прилаштовуючи чайник над вогнем, вона враз усвідомила, що досі не прийняла душ. Запустивши пальці у волосся, подивилась на зібгані пасма, а тоді, кинувши погляд на настінний годинник, подумала, що ще встигне, і повернулась до комп’ютера. Чекаючи, доки закипить вода, Діана помітила на робочому столі текстовий файл PNN_ATC_Tower.docx зі стенограмою аудіозапису розмов у диспетчерській залі. Більше від нудьги, ніж від цікавості Діана відкрила файл.