По-четверте, працюючи над «Жорстоким небом», я змінив сам процес написання. Раніше я брав сиру ідею (одну з багатьох, що крутяться в голові), збирав необхідну для її реалізації інформацію, всідався за комп’ютер і починав писати. За 6—7 місяців на руках опинялась чернетка, яку я розсилав якомога ширшому й різноплановому колу рідерів — вони першими читали її і давали зауваження. Проблема в тому, що за такої організації роботи в текст можуть затесатися хиби, які не можна виправити, не переписуючи весь роман. Вони — наче пухлина, яку не можна вирізати, не вбивши організм. Наприкінці 2013-го я остаточно переконався, що такий підхід неправильний, по суті, він робить беззмістовною, непотрібною роботу рідерів, а тому, взявшись за «Жорстоке небо», вирішив діяти інакше: насамперед обговорив події нового роману з людьми, які читатимуть чернетку, ще до початку роботи над романом, та найважливіше — поділив текст на три приблизно однакові частини, кожну з яких надсилав рідерам у міру готовності. Довелося писати «лінійно», не перескакуючи з епізоду на епізод, зате тепер я міг «підтягувати» характери героїв, виправляти недоліки й дефекти у фабулі за ходом розгортання сюжету. Щиро сподіваюсь, що ви це відчули під час читання роману.
Хочу подякувати людям, які вичитували текст і не лінувались ділитися ідеями, як зробити його кращим: Наталії Дмитренко, Анастасії Євдокимовій, Тетяні Іллюк, Святославу Кіралю, Юлі Мендель, Тетяні Моцак, Олексію Померенку та Люді Середі.
Дякую Світлані Скляр, Галині Сологуб і всім, хто працював над романом у «Клубі Сімейного Дозвілля».
Велике спасибі Ярославу Чеху, який вдихнув нове життя в мою Офіційну сторінку у ВКонтакті й активно допомагав просувати «Жорстоке небо» ще до виходу роману у світ.
Дякую чарівній Юлі Мендель за незламну віру в сучукрліт, безкомпромісну пробивну діяльність і незмінну інформаційну підтримку на каналі «ICTV». Ти крута! Так тримати!
Кажу спасибі Віктору Романюку за рекламу і просування моїх книжок у Львові.
Висловлюю вдячність художнику Дмитру Ластовці, який — з власної ініціативи! — намалював Твердиню, причому так, що навіть я в неї повірив, і який створив ілюстрації до «Жорстокого неба».
Дяка Олександру «Sanchos Rodrigez’у» В’юну за зйомки тизера і всяке інше.
Насамкінець — це вже стає доброю звичкою — дякую всім-всім-всім, хто сприяв мені під час всеукраїнського туру на підтримку мого попереднього трилера «Твердиня». Цей тур помітно більш успішний порівняно з «BOT PROMO TOUR» — туром на підтримку технотрилера «Бот», що теж вважаю вдалим, — і за кількістю, і за якістю презентацій. До звичних Кіровограда, Рівного, Черкас, Полтави, Києва, Львова й інших обласних центрів додалось багато нових міст, чимало з яких — на сході та півдні України: Луганськ, Маріуполь, Херсон, Червоноград, Кременчук, Лубни, Кам’янець-Подільський, Володимир-Волинський тощо. До більшості я завітав уперше. Траплялися тижні, протягом яких я робив повне коло по Україні, кожного нового дня виступаючи в іншому місті. Наприклад: Рівне — Нововолинськ — Володимир-Волинський — Львів (лише пересадка) — Харків — Полтава. Або ще: Київ — Маріуполь — Луганськ — Конотоп — Лубни — Київ. Усе це було б неможливим без допомоги й ентузіазму купи чудових людисьок, які самовіддано брались за дуже невдячну справу — організацію літературних презентацій: наймали приміщення, робили анонси, немислимими фінтами заманювали пресу і збирали небайдужих людей. Найменше, чим я можу їм віддячити, — це загади в післямові до мого нового роману.