Вона піднімає руку. Рука важезна, ніби вагою фунтів десять[110], але вона тримає її, поки місіс Слоун не підводить очі.

— Так, Тіно, у чому справа?

Голос у неї роздратований, але Тіні все одно. Зараз їй не до цього.

— Я погано почуваюсь. Мені в туалет треба.

— Ну так іди, тільки ненадовго.

Тіна квапливо виходить із класу. Хтось із дівчаток хихотить — о тринадцятій несподівані походи до туалету завжди викликають сміх, — але Тіна дуже зайнята цією грудкою, яка підступає до горла, щоб відчувати сором. Зачинивши за собою двері, вона щодуху кидається до туалету, який знаходиться посередині коридору, але грудка просувається ще швидше. На півдорозі вона згинається навпіл, і весь її сніданок виявляється у неї на кедах.

Саме цим часом сходами піднімається шкільний завгосп містер Хаггерті. Він бачить, як вона відсахується від паруючої калюжі блювотних мас, і біжить до неї, брязкаючи інструментами на ремені.

— Гей, дівчино, з тобою все гаразд?

Тіна хапається за стіну рукою, відчуттями схожою на пластик. Світ починає гойдатися, частково тому, що її знудило дуже сильно, до сліз, але не тільки. Вона всім серцем шкодує про те, що дозволила Барбарі переконати себе поговорити з містером Ходжесом. Треба було залишити Піта в спокої й дати йому можливість самому розібратися з тим, що там у нього відбувається. Раптом він тепер припинить із нею розмовляти?

— Усе добре, — каже вона. — Вибачте, що я…

Але запаморочення посилюється, не даючи їй договорити. Вона не те, щоб непритомнює, але світ якось віддаляється від неї, вона тепер ніби не перебуває в ньому, а ймовірніше, дивиться на нього крізь брудне віконце. Вона зісковзує по стіні, з подивом бачачи, як наближаються до обличчя власні коліна в зелених легінсах. Містер Хаггерті її підхоплює й несе вниз до шкільного медпункту.

16

16

Маленька зелена «Субару» Енді, на погляд Морріса, є досконалою. Вона з тих машин, які не привертають уваги й не залишаються в пам’яті. Таких машин тисячі. Він дає задню під’їзною доріжкою та прямує в Норт Сайд, поглядаючи обабіч, — чи не трапиться поліцейська машина, дотримуючись усіх швидкісних лімітів.

Спочатку це майже повне повторення вечора п’ятниці. Він п’ять разів зупиняється біля молу на Белловз-авеню й знову йде до відділення домашнього начиння, де бере довгу викрутку й долото. Потім їде до квадратної цегляної громадини, яка колись була Залом відпочинку на Березовій вулиці, і знову паркується на стоянці із зазначенням: «ЛИШЕ ДЛЯ ЗАРЕЄСТРОВАНОГО ТРАНСПОРТУ».

Чудове місце для брудних справ. З одного боку тут вантажна платформа, з іншого — високі кущі. Його видно тільки ззаду, з боку бейсбольного поля й розваленого баскетбольного майданчика, але в цей час, коли в школах ідуть уроки, там ні душі. Морріс іде до вікна підвалу, яке помітив минулого разу, присідає й вганяє викрутку в щілину вгорі рами. Деревина стара, прогнила, тому входить вона легко. Долотом він розширює тріщину. Скло деренчить, але не ламається — у старій віконній замазці воно легко піддається. Імовірність того, що ця громадина підключена до сигналізації, з кожною секундою здається дедалі більш примарною.