Морріс знову змінює долото на викрутку, проштовхує її крізь зроблений пролом, чіпляє шпінгалет і натискає.
Він оглядається, щоб переконатися, чи за ним ніхто не спостерігає — так, місце гарне, але незаконне проникнення в приміщення серед білого дня заняття досить ризиковане, — але не бачить нікого, крім ворони, що вмостилася на телефонному стовпі. Морріс вставляє долото в основу вікна, долонею забиває його якомога глибше й натискає всією вагою. Якусь мить нічого не відбувається. Потім вікно, викидаючи потік бруду та трухи, рипаючи деревиною, ковзає вгору. Бінго. Витерши з чола піт, він дивиться на складані стільці, карткові столи та коробки зі всяким мотлохом, оцінюючи, чи легко буде пролізти у вікно й зіскочити вниз.
Але не зараз. Цього не можна робити, поки залишається хоч найменша ймовірність того, що десь загорілася лампочка безшумної сигналізації.
Морріс відносить інструменти в маленьке зелене «Субару» і їде.
17
17
Лінда Сауберс займається перевіркою проведення ранкових прогулянок у Нортфілдській початковій школі, коли до неї підходить Пеггі Моран і повідомляє, що її дочці стало погано в Дортон Міддл, що в трьох милях.
— Вона в кабінеті медсестри, — тихо вимовляє Пеггі. — Наскільки я зрозуміла, її знудило, і на кілька хвилин вона знепритомніла.
— Боже мій, — вигукує Лінда. — За сніданком вона здалася мені блідою, але, коли я запитала, вона відказала, що нормально себе почуває.
— Вони завжди так, — каже Пеггі, закочуючи очі. — Або ціла мелодрама, або «Усе добре, мам, не займай». Їдь до неї й відвези додому. Я тебе підміню поки, а містер Яблонські вже викликав заміну.
— Ти свята. — Лінда збирає книги й ховає в портфель.
— Імовірніше за все, у неї щось зі шлунком, — каже Пеггі, опускаючись на місце, яке тільки-но звільнила Лінда. — Ти можеш повести її до лікаря, але навіщо витрачати тридцять баксів? Таке з усіма буває.
— Знаю, — відповідає Лінда… але замислюється.
Останнім часом вони з Томом повільно, але впевнено вибираються з двох ям: грошової та подружньої. У рік після нещасного випадку з Томом вони небезпечно близько підійшли до розлучення. Потім сталося диво, стала надходити загадкова готівка, і все почало налагоджуватися. З жодної ями вони ще не вибралися остаточно, але Лінда вже вірить у те, що це обов’язково станеться.
Поки батьки були зосереджені на виживанні (Томові, звичайно, ще й треба було оговтатися від ран), діти надто багато часу провели у вільному польоті. Лише зараз, коли в неї нарешті з’явилася можливість перевести дух та є час озирнутися, Лінда виразно відчула, що з Пітом і Тіною щось не те. Вони хороші діти, розумні діти, і вона не думає, що син або дочка могли попастись у звичайні пастки, що підстерігають підлітків — випивка, наркотики, крадіжка, секс, — але