— Дах, Піті! Дах займається!

Морріс стоїть на колінах, голова звісилась, з підборіддя, губ і зламаного носа рясно тече кров. Ходжес бере його праве зап’ястя і прокручує. Лунає тріск, зап’ястя ламається, і маленький автоматичний пістолет летить на підлогу. Ходжес встигає подумати, що все скінчено, перш ніж падлюка потужним рухом знизу вгору б’є Ходжеса цілою рукою прямо по ядрах і наповнює його живіт рідким болем. Морріс кидається між його розставлених ніг, поки Ходжес задихається й хапається за пульсуючу промежину.

— Піті, Піті, стеля!

Піт гадає, Белламі кинеться за пістолетом, але той про нього зовсім забув. Його мета — записники. Зараз вони вже перетворилися на справжнє багаття: палітурки закручуються, коричневі сторінки вистрілюють іскрами, які підпалили кілька клаптиків звисаючого шмаття. Полум’я починає підійматися по них, гублячи вогняні серпантини. Один із них падає на голову Тіни, і до запаху паленого паперу і клоччя додається запах паленого волосся. Скрикнувши від болю, вона мотає головою і скидає з себе палаючий клаптик.

Піт кидається до неї, по дорозі відфутболивши маленький автоматичний пістолет у глиб підвалу. Він прибиває вогники на її тліючому волоссі, після чого починає боротися з вузлами.

— Ні! — відчайдушно виє Морріс, але не Пітові. Він падає навколішки перед записниками, як релігійний фанатик перед палаючим вівтарем. Він тиче у вогонь руки, намагаючись розкидати купу. Від цього вгору здіймається новий стовп іскор. — Ні, ні, ні, ні!

Ходжес хоче підбігти до Пітера і його сестри, але в нього виходить тільки незграбна п’яна хода. Біль із промежини розтікається по ногах, розслабляючи м’язи, над зміцненням яких він так наполегливо працював. Проте він береться за один із вузлів на помаранчевому електричному дроті. Він знову шкодує, що не захопив ножа, але перерізати цей провід було б не так просто. Погань товста.

Навколо них обсипається вогненний дощ зі шмаття. Ходжес відбиває їх руками від дівчинки, побоюючись, щоб її тонка блузка не спалахнула. Вузол піддається, нарешті піддається, але дівчинка борсається…

— Припини, Тіно, — каже Піт. По обличчю його стікає піт. У підвалі стає спекотно. Там вузли, ти їх знову затягуєш. Не смикайся.

Зойки Морріса перетворюються на виття, як від нестерпного болю. У Ходжеса немає часу дивитися на нього. Петля, за яку він тягне, несподівано слабшає. Він відтягує Тіну від печі, руки її все ще зв’язані за спиною.

Вийти сходами не вдасться: нижні сходи горять, верхні вже займаються. Столи, стільці, коробки зі старими паперами — усе охоплено вогнем. Морріс Белламі теж охоплений вогнем. І спортивна куртка, і сорочка під нею горять. Але він продовжує копатися в багатті, сподіваючись дістати незгорілі записники, які ще залишились у глибині. Пальці його чорніють. Хоча біль має бути пекельним, він не зупиняється. Ходжес встигає згадати дитячу казочку, у якій вовк лізе крізь димар і падає в казан із окропом. Його дочка, Елісон, не хотіла її слухати, говорила, що вона занадто стра…