— Я й не звинувачую себе. Я б зробила це знову. Але мені неприємно думати, що Білл одержимий ним. Я знаю, що таке одержимість —
Вона складає руки на грудях — давній жест самозаспокоєння, до якого вона вже майже перестала вдаватися.
— Я не думаю, що це одержимість. — Обережно, промацуючи ґрунт, вимовляє Джером. — Навряд чи це пов’язано з минулим.
— Що ще це може бути? У цього чудовиська немає майбутнього!
«Білл у цьому не такий впевнений», — думає Джером, але вголос цього не говорить. Холлі вже краще, але вона, як і раніше, дуже вразлива. І, як вона сама сказала, кому, як не їй знати, що таке одержимість. До того ж він не розуміє, що стоїть за цією нескінченною цікавістю Білла до Брейді. Усе, що в нього є, це відчуття. Інтуїція.
— Та хай йому грець, — каже він. Цього разу, коли він кладе долоню на її руку, вона дозволяє їй залишитися, і вони якийсь час розмовляють про інші речі. Потім він дивиться на годинник. — Ну, мені час. Я обіцяв забрати Барбару і Тіну з роликового катка.
— Тіна закохана в тебе, — сухо вимовляє Холлі, коли вони піднімаються схилом до машин.
— Якщо й так, це мине, — говорить він. — Я їду на схід, і дуже скоро в її житті з’явиться якийсь симпатичний хлопець. Вона буде писати його ім’я на обкладинках своїх зошитів.
— Мабуть, — каже Холлі. — Зазвичай це так відбувається, так? Просто я не хочу, щоб ти з неї сміявся. Вона вирішить, що ти злий, і засумує.
— Не буду, — обіцяє Джером.
Вони підходять до машини, і Холлі знову змушує себе подивитися йому прямо в очі.
— Я не закохана в тебе. Так, як вона. Але я все одно тебе дуже люблю. Тому бережи себе, Джероме. Деякі студенти, трапляється, роблять дурниці. Не стань одним із них.
Цього разу вона обіймає його.
— А, о, мало не забув! — похоплюється Джером. — Я привіз тобі маленький подарунок. Це футболка, хоча сумніваюся, що ти захочеш її вдягнути, коли поїдеш до мами.
Він вручає їй пакет. Вона дістає з нього яскраво-червону футболку з коротким рукавом і розгортає. На грудях кричущими чорними літерами написано:
ЛАЙНО? НУ Й НАСРАТИ!
Джиммі Ґолд