Поки жінку везли на таксі в райвідділ, надійшла ще одна інформація, ніяк не пов’язана зі знайденим лігвом утікача-вбивці. Сьогодні о десятій сорок ранку в касі номер тридцять два залізничного вокзалу продали один плацкартний квиток на завтра, одинадцяте жовтня, до Львова на прізвище Сивокінь. Касирка, виконуючи інструкцію, негайно повідомила міліцію. Затримувати пасажира на прізвище Сивокінь біля каси було ризиковано: якщо це Баглай, він відразу все зрозуміє. Навіть негайне блокування вокзалу не дасть гарантії, що він не почне прориватися зі стріляниною. Втрачати йому немає чого, покласти на місці парочку випадкових людей зможе легко. Отже, вирішено його відпустити. Все одно касирка зафіксувала для себе номер потягу, час його відправлення та номер вагона. Того, хто купував квиток, вона також устигла роздивитися. Щоправда, він насунув козирок шкіряної кепки на очі, тому жінка не ризикнула впізнавати Баглая на фото. Але це вже не мало значення: в шкіряній куртці і кепці його бачили таксисти в Слобожанську та Ромнах, стюардеси в літаках, працівники одеського та київського аеропортів і квартирна господарка.

Відомості про куплений квиток і квартиру надійшли майже одночасно. Особовий склад Дарницького райвідділу та оперативну групу Шостого управління, котра безпосередньо займалася розшуком Баглая, підняли мало не за бойовою тривогою. Підключили загін «Беркута». Вулицю Малишка вже в половині першої дня блокували повністю.

Техніки піднялися поверхом вище, подзвонили в квартиру, що розміщувалася просто над тією, де за всіма розрахунками переховувався Баглай. Господарі не відчиняли, очевидно, були на роботі. Заходити без санкції прокурора ніхто не наважився, тому в пожежному порядку почали розшукувати когось із господарів. Першою вдалося знайти господиню. Її привезли додому, попередивши по дорозі: від неї вимагається спокійно, без зайвого шуму, як вона це робить завжди, зайти до себе додому. Разом із нею зайде кілька працівників міліції. Вони будуть поводитися тихо. Початковий переляк змінився відвертою цікавістю, тож жінка, затамувавши дихання, спостерігала, як техніки, озброївшись спеціальними приладами, прослуховують підлогу. Висновок однозначний: у квартирі знизу нікого немає. Виходить, купивши квиток, її мешканець не поспішав повертатися додому.

Власниця квартири відчинила двері своїми ключами. Копіткого обшуку не знадобилося: в кімнаті біля дивана стояла спортивна сумка. Всередині — картонна коробка, повна доларів, пістолет Марголіна з коробочкою патронів і роздруковані на принтері аркуші паперу з текстами віршів. Кожен аркуш відксерений двічі.