Губкоподібна кістлява рука ляскає його по щоці і повільно сунеться обличчям. Мишеня більше не може цього терпіти: розум охоплює сліпий жах, він втрачає контроль над мотоциклом. На повороті, за яким розташований Чорний Дім, колеса загрозливо нахиляються, і Мишеня, уже їдучи боком, різко смикається й падає разом із мотоциклом, не маючи жодних шансів утримати рівновагу.

Коли мотоцикл перекидається, він чує гарчання собаки лишень за кілька ярдів від себе. «Гарлей» падає йому на ліву ногу, тоді юзом просувається вперед, він разом зі своєю подружкою-привидом зісковзує з нього. Коли Мишеня бачить, що з темряви між деревами вимальовується Чорний Дім, гнила рука затуляє йому очі. Його різкий зойк сплітається зі звуком, який видає лютий собака.

Щойно вони в’їжджають, Шнобель відчуває, що повітря згущується і застигає. Це якийсь трюк, каже він сам собі, ілюзія, яка виникає під дією клятих Рибакових токсинів. Він сподівається, що інші не піддадуться цій ілюзії. Підвівши голову і глянувши через широку спину Мишеняти із заплетеними кісками, бачить, що приблизно футів за п’ятдесят дорога завертає ліворуч. Густе повітря тисне на його руки і плечі, він відчуває сильний, тупий, нестерпний головний біль, що різко починається десь за очима і занурюється дедалі глибше в мозок. Шнобель на якусь мить переводить погляд на Дока і бачить, що з ним усе гаразд. Побачивши на спідометрі, що вони їдуть зі швидкістю тридцять п’ять миль на годину, він набирає обертів, щоб розігнатись до шістдесяти, перш ніж вони доїдуть до повороту.

Десь ліворуч від нього гарчить собака. Шнобель витягує з кишені пістолет і слухає гарчання, яке, попри шалену швидкість, супроводжує їх аж до повороту. Головний біль стає сильнішим, тисне на очі зсередини, що змушує його широко відкрити їх. Великий собака — це, мабуть, собака, що ж іще — наближається, здіймаючи страшенний шум, який змушує Шнобеля придивитись і побачити величезну голову з палаючими червоними очима, масу липучої, тягучої рідини, що звисає з роззявленого рота, заповненого гострими зубами.

Його сконцентрованості заважає дві речі: перше — це те, що він бачить, що Мишеня хитається вперед-назад, доїжджаючи до повороту, неначе намагається звільнити спину від цього густого повітря; друге — це тиск на очі, який збільшується втричі. У ту мить, як він бачить, що Мишеня падає, кровоносні судини в його очах вибухають. Запону насиченого червоного кольору змінює абсолютна темрява. Потворний голос у його голові починає говорити: Емі зиділа в мене на колінах, оппіймала меенее. Я вигіжив ігі сізти. Вона пилазь, пилазь, пилазь і сарапалазь. Я затушшив ігі…