Він мав кілька шансів урятувати свою кар’єру, але не скористався жодним із них. Йому дозволили закінчити ординатуру, а тоді він залишив медицину назавжди. Говорячи з Джеком Сойєром, він значно спростував факти.

Він більше не в змозі стримувати свої внутрішні хвилювання. Док відвертає голову і блює, не зупиняючи мотоцикла. Він уже не вперш блює і їде одночасно, але цього разу все набагато брудніше й болючіше. Вага його голови, схожої на кулю для боулінгу, не дає витягти шию, тож блювота розбризкується по правому плечі та правій руці. Те, що вилітає з нього, здається, оживає, воно неначе має зуби і кігті. Тож не дивно, що це виверження блювоти змішане з кров’ю. Біль у шлунку вдвічі сильнішає. Сам того не бажаючи, Док зменшує швидкість, а коли розганяється, то дивиться вперед і бачить, що Мишеня завалився на бік і юзом пішов уперед за мотоциклом у напрямку повороту. Його вуха реєструють шум, схожий на звук далекого водоспаду. Мишеня скрикнув, так само невиразно кричить Шнобель:

— Ні!

Одразу ж після цього Шнобель в’їжджає у величезний камінь, чи то якусь іншу перешкоду. Його «Електра Ґлайд» відривається від землі, робить повний переворот у стислому повітрі й падає на нього зверху. Доку спадає на думку, що ця їхня місія — це цілковитий ХАОС. Увесь світ залишився позаду, а зараз вони у великому лайні. Він робить єдину розсудливу річ — дістає свій надійний «9 мм» з кишені і намагається вирахувати, куди стріляти спершу.

Він чує вихлоп у вухах, і до нього хвилею надходять звуки навколишнього світу. Мишеня досі хрипко верещить. Док не може зрозуміти, як він міг не чути гарчання цього пса раніше, незважаючи на ревіння моторів мотоциклів і вереск Мишеняти, це був найгучніший звук у всьому лісі. Клятий «Собака Баскервілів» мчить просто на них, а справи Мишеня і Шнобеля зовсім кепські. Зі звуку можна зрозуміти, що цей звір завбільшки з ведмедя. Керуючи мотоциклом однією рукою, Док націлює пістолет прямо перед собою і мчить повз Шнобеля, котрий саме видерся з-під свого байка. Цей звук надто жахливий — Док уявляє, як собака завбільшки з ведмедя роззявляє пащу над головою Мишеняти, але одразу ж відкидає цю думку. Все відбувається надто швидко, і якщо він не зосередиться, то ці щелепи можуть зімкнутись і на ньому.

Йому вистачає часу лише, щоб подумати: «Це не звичайний собака, він не просто великий…»

…аж раптом праворуч від нього з лісу на них наступає щось величезне і чорне. Воно по діагоналі рухається до Мишеняти. Док натискає гачок, після пострілу тварюка розвертається на півдороги і гарчить на нього. Док бачить лише два чорних ока і роззявлений червоний рот з довгим язиком і великою кількістю гострих собачих зубів. Все решта нечітке і розпливчасте, неначе вкрите плащем з темних клубків диму. Миттєва блискавка цілковитого жаху, що має смак чистої міцної дешевої горілки пронизує Дока від горлянки і аж до яєць. Його мотоцикл розвертається поперек дороги, і він машинально зупиняється. Раптом, здається, впала глибока ніч. Звичайно, що він не може його побачити — як можна побачити чорного собаку посеред ночі?