«Годі», — подумала Майя. Саме час перехопити ініціативу.

— Керолайн Буркетт сказала мені, що ви берете хабарі від їхньої родини.

Кірс, може, навіть усміхнувся.

— Це брехня.

— Справді?

— Так. Тільки я не знаю, чи Керолайн Буркетт збрехала вам, — він швидко глянув на неї і знову зосередився на дорозі, — чи ви брешете зараз, щоб відволікти мене.

— Небагато ж довіри в цій машині, так?

— Так, — погодився Кірс. — Але ваш час спливає, Майє. Брехня ніколи не вмирає. Можна спробувати її прикрити, але брехня завжди знайде дорогу й покаже себе знову.

Майя кивнула.

— Глибока думка, Кірсе.

Він хмикнув.

— Вийшло занадто, правда?

Вони під’їхали до будинку. Майя потягнулася до дверей, однак вони були замкнені. Вона глянула на Кірса.

— Я знайду відповідь, — сказав він. — Сподіваюся, вона не приведе знову до вас. Але якщо приведе…

Майя зачекала клацання дверей. Тоді одразу відчинила їх і вийшла, без подяки чи прощання. Усередині будинку переконалася, що двері зачинені, тоді рушила вниз темними сходами.

Підвал отримав друге життя як доволі модний «чоловічий барліг» — три пласких екрани, дубовий бар, кулер для вина, більярдний стіл, два автомати для пінболу. Але Джо поступово перетворював його на ігрову кімнату для Лілі. Панелі темного дерева зняли, стіни пофарбували в яскравий білий. Джо знайшов перебивні картинки з «Вінні Пуха» та «Мадлен»[48] на повний зріст і всюди їх розклеїв. Дубовий бар досі стояв там, хоч він і обіцяв його прибрати. Майї було байдуже, хоч би він і залишився. У дальньому кутку підвалу примостився домашній будиночок для ігор, придбаний ним у «Toys „R“ Us» на сімнадцятому шосе. Стилізований під форт («мужній», як заявив Джо), з кухонним куточком («жіночно», мало не заявив він, але інстинкт виживання взяв своє), робочим дверним дзвінком та вікном із віконницями.

Майя прямувала до сейфа зі зброєю. Вона зігнулася, поглянула на сходи, хоч і знала, що вдома сама, і тільки тоді притиснула палець до скла. Сейф міг запам’ятати до тридцяти двох різних відбитків, але працювали з ним лише вона та Джо. Майя думала, чи не додати туди ще й відбиток Шейна на випадок, якщо йому колись знадобиться щось із її зброї або якщо вона потребуватиме, щоб він дістав якийсь пістолет, але якось не було нагоди.

Подвійне клацання засвідчило, що відбиток розпізнаний і сейф розблокований. Майя повернула ручку й відчинила металеві двері.

Вона дістала «Glock 26», а тоді, щоб повністю заспокоїтися, перевірила, що вся інша зброя лежить на місці, що ніхто не заходив, не відчиняв сейф, нічого не брав.

Ні, вона не вірила, що Джо живий, але на цьому етапі треба бути впертою й божевільною для повного відкидання такої можливості.