— Я хотіла поставити вам кілька питань, — сказала вона.

— Про що?

— Про мого чоловіка. Про його брата Ендрю.

Тиша.

— Містере Свейн?

— Джо помер. Це правда?

— Так.

— Хто ще знає, що ви зв’язалися зі мною?

— Ніхто.

— Це правда?

Майя відчула, що сильніше стискає телефон.

— Так.

— Тоді я говоритиму з вами. Але не по телефону.

— Скажіть, куди під’їхати.

Він дав їй адресу в Коннектикуті.

— Я можу бути там за дві години, — сказала вона.

— Нікому не кажіть, що їдете. Якщо будете не сама, вони вас не впустять.

Свейн поклав слухавку.

Вони?

Майя переконалася, що «Glock» заряджений і зачинила сейф. Надягла внутрішню поясну кобуру, яка приховає пістолет, особливо, якщо вдягнути спеціальні еластичні джинси та темний блейзер. Їй подобалося це відчуття. Можливо, на альтернативній планеті таких вподобань не було б — це неправильно і говорить про насильство та інші подібні речі, — та у вазі зброї було щось примітивне й заспокійливе. Ти стаєш надто впевненим. Вплутуєшся в ситуації, куди не варто вплутуватися, бо ж — гей, завжди можна прострелити собі вихід. Приходить почуття незнищенності, зависока думка про себе, надмірна хоробрість, надмірний мачизм.