А тоді те відео з прихованої камери знов усе змінило.

Зі свого місця у вітальні Майя чула, як під’їхало авто. Вона лишалась у кріслі. Відчинилися передні двері. Вона чула, як Джудіт скаржиться, наскільки вечір видався нудний. Ніл був із нею, Керолайн теж. Вони увійшли до вітальні втрьох.

Джудіт увімкнула світло й голосно видихнула.

Майя сиділа спокійно.

— Господи, — сказала Джудіт. — Ти налякала мене мало не до смерті. Що ти тут робиш, Майє?

— Лезо Оккама, — сказала Майя.

— Перепрошую?

— З кількох гіпотез слід обрати ту, до якої робиться найменше припущень, — усміхнулася Майя. — Якщо коротко, то найпростіша відповідь зазвичай найімовірніша. Джо не пережив стрілянину. Ви просто хотіли, щоб я в це повірила.

Джудіт подивилася на своїх дітей і повернулася до Майї.

— Це ви влаштували той трюк із прихованою камерою, Джудіт. Розповіли родині Рози, що я вбила Джо, але довести це неможливо. Тож вирішили трохи трусонути це дерево.

Джудіт навіть не намагалася нічого спростувати.

— Якщо я це і зробила, що з того? — її голос був чистою кригою. — Немає законів проти спроб спіймати вбивцю, правда ж?

— Нічого такого, про що я знала б, — погодилася Майя. — Звісно ж, я від початку про це думала. Ви маніпуляторка. Ви всю свою кар’єру займаєтесь обманом розуму.

— Це психологічні експерименти.

— Семантика. Але я бачила, як Джо помер. Я знала, що він не може бути живий.

— Але ж там було темно, — сказала Джудіт. — Ти могла помилитися. Ти ж якось обдурила Джо, змусила його прийти на те місце в парку. Він теж міг тебе обдурити. Поміняти твої кулі на незаряджені. Щось таке.

— Однак він цього не зробив.

Ніл відкашлявся.

— Чого ти хочеш, Майє?

Жінка проігнорувала його, не зводила очей із Джудіт.