Він сказав:

— І я не зміг його врятувати.

— Ти?

— Я ж був такий упевнений, що то Кемп. Якби я приїхав раніше, якби не заснув, може, навіть якби не розмовляв так довго з Роджером по телефону.

— Ні, — ніжно сказала вона, — не треба.

— Я мушу. І, думаю, ти теж. Нам треба просто через це пройти. Знаєш, так роблять багато людей. Вони просто через це проходять. І намагаються допомогти одне одному.

— Я не перестаю чути й відчувати його в кожному кутку.

— Я теж.

Позаминулої суботи вони з Роджером відвезли всі іграшки Теда в «Армію спасіння». Покінчивши з цим, повернулись і випили кілька пляшок пива, дивлячись якийсь матч. Вони майже не розмовляли. А коли Роджер поїхав додому, Вік пішов нагору і сів на ліжко в кімнаті Теда. Він плакав, доки не здалося, що всередині все от-от розірветься. Він плакав і хотів померти, але не помер. І наступного дня вийшов на роботу.

— Піди звари нам кави, — сказав Вік, легенько поплескавши її по спині. — Я розпалю камін. Щось тут прохолодно.

— Гаразд, — вона встала. — Віку?

— Що?

У горлі заклекотіло.

— Я теж тебе кохаю.

— Дякую, — відповів Вік, — мені це потрібне.

Донна кволо посміхнулась і пішла готувати каву. І вони пережили цей вечір, хоча Тед був і досі мертвий. І наступний день також. І наступний. Ні в кінці серпня, ні у вересні значно краще не стало. Та коли листя пожовкло і почало опадати, стало трішечки легше. Зовсім трішечки.

Вона була ніби напнута струна, але намагалася цього не показувати.

Коли Бретт, повернувшись із гаража й обтрусивши сніг із чобіт, увійшов у кухню, вона сиділа за столом і пила чай. Якусь мить він просто дивився на неї. За останні півроку він підріс і трохи схуд. У результаті став довготелесим, хоча раніше виглядав зграбно. Його оцінки за першу чверть були не надто хорошими, і кілька разів він мав неприємності. Дві бійки на шкільному подвір’ї, мабуть, через те, що сталося влітку. Та в другій чверті справи пішли значно краще.

— Мам, мамо, це…

— Його приніс Альва, — пояснила Чаріті. Вона обережно поставила чашку на тарілочку, щоби вона не задзвеніла. — Ніде не написано, що тобі треба його залишити.