«Якби я приїхав бодай на годину раніше. Якби не заснув…»

Голос у голові закричав: «А я був такий упевнений, що то Кемп! Такий упевнений!»

«Чи було б достатньо, якби я приїхав хоч би на п’ятнадцять хвилин раніше? Якби я так довго не розмовляв із Роджером, чи був би Тед зараз живий? Коли він помер? І невже це сталося взагалі? І як мені жити з цим до кінця своїх днів і не збожеволіти? Що буде з Донною?»

Під’їхала ще одна поліцейська машина. Один із копів вийшов і заходився щось обговорювати з тими, які чекали на Віка. Останній підійшов до Віка і м’яко сказав:

— Гадаю, нам треба їхати, містере… Трентон. Квентін каже, що сюди вже прямують репортери. Ви ж не хочете спілкуватися з журналістами зараз?

— Не хочу, — погодився Вік і почав підводитися. Коли він був уже на ногах, у поле його зору потрапило щось жовте і майже непомітне в самісінькому низу. З-під Тедового сидіння виглядав клаптик паперу. Вік витяг його і побачив, що це слова проти чудовиськ, які він написав, щоб його син міг спокійно засинати. Аркуш був зім’ятий і розірваний у двох місцях. На ньому виднілися величезні плями від поту. На згинах аркуш був майже прозорий.

Чудовиська, тримайтеся далі від цієї кімнати!

Вам тут робити нічого.

Ідіть геть від ліжка Теда!

Ви туди не влізете.

Не ховайтесь у Тедовій шафі!

Вам там буде тісно.

Ідіть геть від вікна Теда!

Вам там ні за що вхопитися.

Перевертні, вампіри і всілякі кусючки!

Вам тут робити нічого.

Ніщо не зачепить Теда, ніщо не зробить погано Теду, всю цю…

Читати далі Вік не міг. Він зіжмакав папірець і жбурнув ним у труп собаки. Текст був суцільною сентиментальною казочкою. Казочкою, такою ж зрадливою, як барвник у тих довбаних слизьких кашах. Усе це брехня. Світ сповнений чудовиськ, яким дозволено кусати невинних і необережних.

Вік дозволив відвести себе до поліцейського авто. Його повезли геть, як раніше повезли Донну Трентон, Теда Трентона і Джорджа Баннермена. За деякий час у закритому фургоні прибула ветеринар. Вона оглянула мертвого собаку, тоді натягла довгі гумові рукавички й витягла циркулярну пилу. Зрозумівши, що вона збирається робити, копи повідверталися.

Ветеринар відрізала собаці голову і сховала її у великий білий пластиковий мішок для сміття. Пізніше того ж дня голову відправили у ветеринарну службу штату, де мозок Куджо перевірили на сказ.