— Забудь, про це не може бути й мови, — той, що сидів по іншу сторону столу, начебто по іншу сторону барикад (принаймні в Германа ситуація викликала саме таку асоціацію), категорично похитав головою.

Вони були з Германом однолітками, ще кілька років тому вважали один одного найближчими друзями; формально залишалися такими й тепер. Формально.

Усе змінилося, коли вони заснували власну страхову компанію. Частка Германа в бізнесі на цілий нулик наприкінці поступалася сумі його партнера, тому він вважався лише другою людиною, не рівноправним партнером, а другим. Про це недвозначно повідомляв один майже непримітний пунктик угоди сторін, про який, у свою чергу, звісно ж, подбав Алекс (деяка частка справедливості в цьому була — бізнес є бізнес, а розподіл доходів у ньому не остання справа, — адекватний розподіл). Утім, «пунктик» був далеко не єдиною причиною.

Уже незабаром після презентації новоспеченої компанії їхня дружба перетворилася на стримані стосунки директора й зама.

— Мені ніколи це не було так потрібно, як зараз.

— Геро, отямся! Початок фінансового року, купа роботи! — Алекс уже не на жарт стривожився. Напевно, зміни, що сталися з Германом, не залишилися непоміченими.

— Я не жартую, — наполегливо промовив Герман. Наполегливо, але все-таки дивитися в очі Алексу уникав. — Не жартую.

— Не жартує… Стривай-стривай, ти женишся?

Германа внутрішньо пересмикнуло, немов він тільки зараз відчув, наскільки вони з Алексом віддалилися останнім часом. Навіть звичайні знайомі — не друзі, а знайомі — майже ніколи не довідуються про такі події в останню хвилину. І припускаючи, що Герман от-от може одружитися, Алекс навіть не знітився.

— Ні. Я не женюся.

— Ха! Якого числа, конспіраторе? Трьох днів вистачить?

Герман відчував наростаюче роздратування, наче він перетворився на пляшку шампанського, поставлену на розпечене залізо.

— Ні! — промовив він, намагаючись зберегти зовнішній спокій, але, мабуть, не надто успішно, оскільки погляд Алекса одразу змінився. — Не женюся.

— О, чорт, тоді в чому справа? Хворий?

Герман заперечно захитав головою.

— Виникли серйозні проблеми? — цього разу в голосі Алекса Германові почулися нотки дружньої участі. Якби все це відбувалося хоча б років зо три тому…

Герман промовчав, хоча в душі спалахнула короткочасна боротьба.