— Та пішли ви, Бенфорде, — сказав Монтґомері. — Ви знаєте правила, і я так собі припускаю, що ви бодай трошки та ознайомлені із законом. Нам потрібні докази, незаперечні докази, перш ніж ми можемо почати діяти і когось арештовувати.

— А щоб помацати Голова? — спитав Бенфорд.

— Ви колись чули про дипломатичний імунітет? Нам навіть не відомо, чи та зустріч узагалі відбулася і що саме йому передали, якщо щось подібне мало місце. Він міг прийти туди, щоб пороздавати запрошення на прийом у посольстві, присвячений до Дня Росії.

— Ви ж це не серйозно, — сказав Бенфорд.

— Вам так само, як і мені, відомо, що перед тим, як діяти, нам треба зібрати солідну справу. Для таких розслідувань потрібен час. Все може зрушити з місця вже завтра, або й за тиждень, чи за рік.

— Та ви якісь монголи, карфагенці, вестготи, татари, — сказав Бенфорд, хитаючи головою.

— А до чого тут взагалі тартар? — спитав молодий спец­агент, у якого крізь накрохмалену білу сорочку випиналися біцепси.

— Татари, мій високоосвічений молодий друже, не соус тартар, — сказав Бенфорд. — Я б ще згадав таке ім’я, як Ганнібал, аби нагадати вам заняття в Абілінському університеті сільського господарства та гірничої справи, але, боюсь, ви пригадаєте лише вигаданого Ганнібала.

— Ганнібал-канібал, — сказав спецагент. — Кльове кіно. Бюро в ньому роздає срачів.

— Прокторе, заткайся, — сказав Монтґомері, повертаючись до Бенфорда. — Я не зобов’язаний пояснювати вам усе. Якщо ми зробимо свою домашню роботу, цей НО34 потрапить до супермаксу35 без права амністії, це сто відсотків. Припустимося помилки — і він спокійно вийде собі на пенсію, як нормальний радник із зарплатнею в кілька мільйонів. Гадаєте, ви зможете ще трохи потерпіти?

— За однієї умови, — сказав Бенфорд, поводячись так, ніби образився, що з ним розмовляють так безцеремонно. — Я хочу, щоб під час арешту був присутній офіцер ЦРУ. Це справа розвідки, а не звичайне кримінальне порушення.

— Не згоден, — сказав Монтґомері. — Директор не погодиться. До того ж будь-хто, залучений до розслідування, спостереження чи арешту, зобов’язаний прийти до суду. Хіба що ви маєте на прикметі якогось хлопця, якому не треба зберігати легенду, невже ви бажаєте знищити легенду одного зі своїх офіцерів заради цього?

— Затримання цієї людини, вірогідно, коштуватиме управлінню цінного агента, — сказав Бенфорд. — Я хочу, щоб там був хтось із наших.

— Я й досі не певен, що Директор погодиться, але спитаю, — сказав Монтґомері. — То що мені сказати, хто у вас на прикметі?

— Він, — сказав Бенфорд, вказуючи на Нейта. — Він має особистий інтерес у цій справі.