Знову перед його очима з’явилося повідомлення від monte@iglesia.org.

я хакерським шляхом отримав доступ до sms Вальдеспіно.

він має небезпечні секрети.

палацу потрібно отримати доступ до його повідомлень.

негайно.

Суреш замислився, які ж таємниці можуть виявитися в повідомленнях єпископа… і чому інформатор вирішив застерегти про це палац.

«Може, хоче, щоб у палаці ніхто не постраждав?»

Суреш знав лише те, що якщо там міститься інформація про загрозу королівській родині, то він мусить до неї доступитися.

Він уже гадав, що треба надіслати запит на судовий ордер для доступу до айфона, але з огляду на репутаційні ризики й тривалу тяганину ця дія була недоречна. На щастя, Суреш мав значно тихіші й дієвіші методи.

Він натиснув кнопку на телефоні Вальдеспіно — екран засвітився.

Захищено паролем.

«Це ми запросто!»

— Добридень, Siri, — сказав Суреш до телефона. — Котра година?

Програма Siri показала годинник, хоча телефон і далі був заблокований. У меню годинника Суреш проглянув прості команди: створити нову часову зону, попросити поділитися часовою зоною через SMS, додати фото… а тоді замість того, щоб надіслати повідомлення, знову натиснув кнопку телефона.

Клац.

Телефон розблокувався.

«Прості хакерські штучки з YouTube!» — подумав Суреш, сміючись, що господарі айфонів досі щиро покладаються на силу паролів.

Тепер, маючи цілковитий доступ до телефона Вальдеспіно, Суреш відкрив додаток iMessage, передчуваючи, що має відновити видалені повідомлення Вальдеспіно фокусом із бекапом у хмарі iCloud, зробивши так, щоб каталог перебудувався.

Звичайно, він виявив, що в єпископа не збережено жодних повідомлень.

Окрім одного. Кілька годин тому надійшло одне вхідне з прихованого номера.