Суреш відкрив його і прочитав три рядки. На мить йому здалося, що він марить.

«Такого не може бути!»

Суреш перечитав повідомлення. Текст повністю доводив причетність Вальдеспіно до зради та обману неймовірних масштабів.

«А самовпевненість яка!» — подумав Суреш, вражений, що літня духовна особа почувається настільки недоторканною, що спокійно надсилає таке електронними каналами.

«Якщо це набуде розголосу…»

Суреш здригнувся й помчав униз шукати Моніку Мартін.

Розділ 60

Розділ 60

Гвинтокрил EC145 низько летів над містом, і агент Діас дивився на розсип вогнів унизу. Попри пізню годину, у більшості квартир блимали екрани телевізорів і комп’ютерів, так що місто бралося легким блакитним маревом.

«Увесь світ дивиться!»

Від цього Діасові було не по собі. Він відчував, як ця шалена ніч набирає обертів, і переймався, що все несеться до зовсім уже неприйнятного завершення.

Перед ним агент Фонсека щось вигукував і показував уперед. Діас кивнув, одразу помітивши ціль.

«Як тут не помітити!»

Пульсування багатьох поліційних мигалок було видно здалеку.

«Боже поможи!»

Як і боявся Діас, Каса Міла була оточена машинами барселонської поліції. Вона зреагувала на анонімне повідомлення, озвучене Монікою Мартін на прес-конференції при палаці.

«Роберт Ленґдон викрав майбутню іспанську королеву!

Палацові потрібна допомога громадськості».

«Нахабна брехня, — думав про це Діас. — Я на власні очі бачив: вони тікали з музею разом!»

Хитрість Мартін спрацювала й запустила надзвичайно небезпечну гру. Влаштувати полювання за участі місцевої поліції — річ небезпечна, і то не лише для Роберта Ленґдона, а й для нареченої принца, яка може потрапити під випадкову кулю якого-небудь місцевого поліціянта-аматора. Якщо потрібно зберегти життя і здоров’я майбутньої королеви, то це робиться зовсім не так.