«Вони хочуть мене вбити, — зрозумів він. — Вони думають, що я викрав майбутню королеву!» Схоже, з даху вона не змогла до них докричатися.

Ленґдон подивився на Амбру, яка тепер була в десятьох метрах від нього, і злякався: з її руки йшла кров. «О Боже, її поранили!» Над головою в нього просвистіла ще одна куля — а тим часом Амбра вчепилася в поруччя над двором і намагалася встати.

— Не вставай! — крикнув Ленґдон, підбіг до Амбри й затулив її собою. Він подивився на потужних «штурмовиків», які мовчазними охоронцями оточували дах.

Над головою оглушливо гуло, налетів різкий вітер: вертоліт знизився й завис над бездонним двором, опинившись між ними й поліцією.

— ¡Dejen de disparar! — пролунало з гелікоптера. — ¡Enfunden las armas![70]

Просто перед Ленґдоном і Амброю агент Діас стояв у зігнутій позі, висунувшись із відчинених дверей кабіни. Однією ногою він упирався в полоз і простягав їм руку.

— Сідайте! — крикнув він.

Ленґдон відчув, як здригнулася Амбра.

— ЗАРАЗ ЖЕ! — Діас намагався перекричати мотор.

Агент показав на поруччя, закликаючи професора піднятися туди, схопити його за руку й через провалля стрибнути у вертоліт.

Ленґдон довгу мить вагався.

Діас відібрав у Фонсеки рупор і крикнув просто у вуха Ленґдонові:

— ПРОФЕСОРЕ, НЕГАЙНО СІДАЙТЕ У ВЕРТОЛІТ! МІСЦЕВА ПОЛІЦІЯ МАЄ НАКАЗ ВАС ЗАСТРЕЛИТИ! МИ ЗНАЄМО: ВИ НЕ ВИКРАДАЧ! НАМ ПОТРІБНО, ЩОБ ВИ НЕГАЙНО СІЛИ В НАШ ВЕРТОЛІТ — ДОКИ НІКОГО НЕ ВБИТО!

Розділ 61

Розділ 61

Під шаленим вітром Амбра відчула, як руки Ленґдона підіймають її і підводять до простягнутої з завислого в повітрі вертольота руки агента Діаса.

Жінка бачила все як крізь туман і не мала сил опиратися.

— У неї кров! — крикнув Ленґдон, вилазячи на борт за нею.

Раптом гвинтокрил метнувся вгору від хвилястого даху, залишивши внизу загін ошелешених поліцейських, які проводжали його поглядами.

Фонсека зачинив двері й пішов наперед, до пілота. Діас обережно наблизився до Амбри й оглянув її руку.