Звідси я вже міг побачити кут стелі, на якому було прикріплено дзеркало, яке так полюбляв доктор Данко. У дзеркалі відбивалася половина столу і...

...і більша половина того, що залишилося від сержанта Доукса.

Сержант був міцно прив'язаний до столу і лежав нерухомо, навіть його недавно поголений череп був закріплений клейкою стрічкою. Багатьох деталей я не бачив, але мені вдалося розгледіти, що обидві його руки були ампутовані в області зап'ясть. Значить, руки пішли першими? Дуже цікаво, цей підхід докорінно відрізнявся від методики, яка була задіяна на Чатскі. Як же доктор вирішує, з чого починати обробку кожного, окремого і унікального пацієнта?

Ця людина і його робота інтригували мене все сильніше; у діях простежувався елемент гумору, і як би нерозумно це не звучало, мені хотілося дізнатися трохи більше про те, в чому тут була суть. Я наблизився до вікна ще на півкроку.

Музика зупинилася і я теж зупинився, і як тільки відновився ритм мамбо, я почув позаду себе металеве клацання і відчув удар в плече, за яким мене охопив пекучий біль. Я обернувся і побачив перед собою маленького чоловічка в окулярах із товстелезними лінзами, який витріщався на мене. В руках чоловічок тримав щось схоже на пістолет для гри в пейнтбол, і у мене вистачило часу лише на те, щоб відчути обурення, а потім здалося, що хтось витягнув із мене всі кістки. Мішком опустившись на залиту місячним світлом росисту траву, я поринув у темний світ, переповнений темними сновидіннями.

Глава 29

Я з насолодою обробляв надійно прив'язану до столу дуже нехорошу людину, але ніж був гумовим і не різав плоть, а просто вигинався на всі боки. Простягнувши руку, я взяв велику кісткову пилку і вставив її затискач типу алігатора, який лежав на столі. Але справжнє задоволення так до мене і не прийшло. Замість насолоди я відчув біль і побачив, що відпилюю власні руки. Зап'ястя палали вогнем, але я продовжував різати. Потім я розсік артерію, рана вивергнула потік крові, червоний туман засліпив мене, і я став провалюватися все глибше і глибше в нескінченну, темну порожнечу. Страшні тіні з криками кружляли наді мною до тих пір, поки я не опинився у жахливій криваво-червоній калюжі на підлозі, а зверху на мене витріщалися дві брехливі пики місяця, гучно при цьому вимагаючи: Відкрий очі. Ти прокинувся...

Коли всі предмети відновили свій нормальний вигляд, я побачив, що дві брехливі пики місяця перетворилися на пару товстих лінз у великій оправі, яка сиділа на носі маленького, жилавого чолов'яги з вусами. Він схилився наді мною, тримаючи в руці шприц.