Алекс знала, що Олівія має три з половиною рочки. Досі така маленька, що вмістилась у візок. Алекс знала, який вигляд має Ерін майже з будь-якого ракурсу, і добре пам’ятала, який одяг вона носить. Вона знала, що Ерін пізно встає, тому навряд приїде в зоопарк на час його відкриття. Вона знала, що найбільше Олівії кортить побачити панд.

Алекс, заплативши за один візок 9 доларів, надівши рюкзак, попростувала у парк. Схиливши голову, вона шукала. Цілком природно, що вона когось виглядає у зоопарку, можливо, сестру й племінників або чоловіка й дитину. У парку було безліч батьків, які шукали своє товариство. Вона нічим не вирізнялась.

Ерін і Лівві вже, мабуть, подивились на панд і зараз розмірковують, де пообідати. Вона роздивилась мапу, яку дали разом із візком. Спочатку вона шукатиме біля бджіл, а потім навідається до рептилій. Вона крокувала стрімко, нехтуючи узвозами та оглядовими майданчиками.

Ерін була білошкіра та руда, як і її батько. Вона запостила свої світлини із засмагою, нарікаючи на ластовиння. Отже, на ній буде капелюх та одежина зі світлими довгими рукавами. Вона має прикметне волосся, що спадає до середини спини. Така зовнішність впадає в око.

Алекс пильно оглядала гурти відвідувачів, швидко проходячи крізь них, виглядаючи жінку з донькою, нехтуючи тих, що з друзями, нареченими чи кількома дітьми. Певний час вона йшла слідом за жінкою із закрученим волоссям під крисатим солом’яним капелюхом, яка штовхала перед собою дитячий візок, але коли дитина вилізла, щоб піти поруч із нею, виявилось, що це хлопчик.

Вона швидко зробила коло навколо диких кішок, потім попростувала у живий куточок, де діти можуть побавитись зі звірятами. Вона постійно пильнувала те, який має вигляд: жінка з мапою в руках, що пильно видивляється своє товариство. Вона сама була вбрана у солом’яний капелюх, що прикривав темно-біляву перуку, а також мала сонцезахисні окуляри з широкою оправою. На ній була проста футболка, хлопчачі джинси та балетки на пласкій підошві, що водночас були як спортивні черевики, у яких їй, якщо доведеться, буде зручно бігти. Жодних пам’ятних деталей у ній не було.

Протягом пошуків її увагу привернули кілька відтінків рудого, але здебільшого вони були, цілком очевидно, фарбованими. А інші — надто старі жінки, щоб бути Ерін, або замолоді чи мали більше дітей. Вона помітила жінку, яка йшла уздовж стежини до Амазонової виставки — довга золотаво-руда коса, що виглядала з-під білої панамки. Вона котила перед собою дитячий візок, що був достоту такий, як у Алекс, — пластмасовий, коричневий із темно-зеленим дашком. На ній була майка без рукавів, а руки густо всипані ластовинням. Алекс поспіхом пішла слідом.