— Чим-чиміні, чим-чиміні, чим-чим чиру, водички знади мені, бо геть весь згорю! Чим-чиміні, чим-чиміні, чим-чим чабай! Якщо я палатиму, на лоба насцяй!

— Шшш, — прошипіла до нього Гарпер, тримаючи однією рукою за талію, усім тілом притискаючись, щоб зігріти. День був похмурим і спекотним, та по тому, коли впала темрява, повітря стало таким холодним, що, здавалося, вони ночують на гірському схилі. Обличчя Джона вкривали замерзлі цівки поту, але він усе одно хворобливо хапався за комір, відтягуючи його, неначе смажився під сонцем. — Шшш, спробуй поспати.

Його повіки затремтіли, він спрямував на неї шалений, знавіснілий погляд.

— Джейкоб і досі женеться за нами?

— Ні. З ним покінчено.

— Мені здалося, що я чув його вантажівку. Чув, як він наближається.

— Ні, любий.

Він погладив її руку й полегшено закивав, на якийсь час поринаючи назад у сон.

22

22

Значну частину наступного ранку вони провели, повертаючись назад, повторюючи пройдений шлях у зворотньому напрямку, аж до путівця, який провів їх повз спустошений вогнем «Піца-Хат». Майже всю дорогу Пожежник спав, а коли все ж таки прокинувся, вигляд мав спантеличений і безтямний.

Спершу Джон був не надто говіркий, і кілька разів навіть доводилося повторювати запитання, щоб він його розчув. Втім, відповіді були щораз чіткішими та яснішими. Так, він не відмовиться від води. Так, нога болить, але все гаразд, він стерпить. У грудях не дуже болить, але відчуття якесь важке, дуже тисне. Кілька разів він просив Еллі послабити ремінь на грудях. Попервах вона відповідала, що жодного ременя на грудях нема, та коли він попросив про це втретє, дівчина відповіла: «Звісно, без проблем». Тоді він подякував їй і змінив платівку.

Лише раз Пожежник зробив дещо справді бентежне. Кількома порухами рук він звернувся до Ніка. Відповідь хлопця було однозначною: він заперечно захитав головою. Тоді Нік поквапився за Гарпер і прилаштувався до неї, уникаючи зорового контакту з Пожежником.