— У них є какао, — сказав Джим. — А ще печиво. І смачнюща тушкована індичка. Всі як слід наїдаються, перш ніж вирушити в дорогу.

Гарпер розвернулася до Ніка, жестами ділячись із ним добрими новинами.

Хлопчик усміхнувся і відповів до неї:

«Поглянь на ліхтарики! Ми наче у Санти вдома! Дісталися аж самого Різдвяного краю!»

«Гадаю, ти мав на увазі Північний полюс», — зітхнула Гарпер. Проте Нік її вже не слухав — він витягнув голову і зазирав до шатра.

Джим під’їхав джипом до ділянки з витоптаною травою і спинив авто, заглушивши двигун. Вони гуртом рушили за ним у шатро під мерехтіння святкових вогників.

— Знайомтеся з волонтерами, — мовив чоловік.

Серед волонтерів були самі жінки, більшість середнього віку, або навіть і старші. Вони нагадували Гарпер тих бадьорих хазяйновитих панянок, що організовують у місті церковні прийоми, частуючи усіх своєю фірмовою печеною квасолею. Джим провів біженців до складаних столів, де на них чекала перша жінка, тримаючи планшетку з необхідними паперами. Крізь панель на гумовій масці було видно її енергійну усмішку. Помітивши серед гурту прибулих маленького хлопчика, жінка аж розквітла від утіхи.

— Здоровенькі були! Оце вже находилися, так находилися! Ви певно ви-мучені! Мене звуть Вів’єн, я занотую ваші дані. Тоді зробимо кожному з вас по знімку, це для сайту, а потім випишемо вам посвідки на житло і забезпечимо деякими запасами в дорогу.

— Маю надію, той суп туди теж потрапить, — сказала Рене. — Пахне так добре, що мені аж паморочиться.

Гарпер теж відчувала запах супу: аромат курячого бульйону та тушкованої моркви, що змішувався з масним смородом човна. Вона ледве стримувалася, щоб не зблювати. А ще Гарпер ніяк не могла примиритися з думкою, що їй вистачило розуму вкусити того гнилого сендвіча. Хоч крихта здорового глузду мала ж у неї лишитися, якщо вже забракло самоконтролю. Вона дозволила вагітності перетворити себе на бридку свинюку й тепер дістала по заслузі. Гарпер була впевнена, що її знудить, от тільки ще не знала, коли саме.

— Аякже! — гукнула Вів’єн. — Суп, свіже молоко й кава для дорослих — і ви готові рушати! Ми спробуємо зробити все якомога швидко і безболісно. Почнімо з елементарного — хто ви такі?

Гарпер розтулила була рота, проте Рене випередила її.

— Ми — це все, що лишилося від Змовників Табору Віндем. Оце ось наші лихі лідери, містер Руквуд і сестра Вілловз. Ми прийшли з миром.

Джим, котрий саме прямував повз складані столики, щоб приєднатися до бабусь, закинув голову і прокректав зі сміху.

— Ууу! — протягнула Вів’єн. — Лихі змовники! Такого в нас ще не було.