— П’ятеро на дорозі, Джиме, — промовив один з озброєних вартових. Крізь маску його голос лунав ледь розбірливо.

Джим відірвав погляд від книжки й поволі роззирнувся. Чоловік мав великого кумедного дзьобатого носа, світлі каламутні очі й густі брови. Він полишив кросворд і вистрибнув з машини. Протискаючись між озброєними чоловіками, чоловік простягнув руку до цівки одного з автоматів і скерував її додолу. Гарпер цей жест видався обнадійливим.

— Ласкаво просимо на Мачіаз! — вигукнув Джим, усе повільніше ступаючи до них. — Далеченька у вас видалася прогулянка. Дороті з Тото навіть і близько стільки подорожувати не випало.

— А ви нас до країни Оз збираєтеся забрати? — запитала Рене Ґілмонтон.

— Ну, Смарагдовим містом я б це не назвав, — відказав Джим. — Але на острові принаймні є гаряча вода і світло.

Погляд чоловіка ковзнув животом Гарпер, і на хвилю його усмішка зів’яла, поступившись задумливому і трохи тужливому виразу.

— А ще лікарі. Хоча професор Г’юстон, їхній провідний дослідник, загинув у великій пожежі ще минулого січня.

— Великій пожежі? — перепитала Рене. — Це означає те, про що я думаю?

— Боюсь, ліків немає, — відповів Джим. — На нашому шляху випала не одна перепона. Враховуючи одну невдачу, яка, ну, була неабияким жахіттям. Брехати я не стану. Ціла контрольна група з тридцяти інфікованих, на яких тестували один препарат, загинула у вогні. Вони всі спалахнули одне по одному, за кілька годин нікого з них не стало. Пожежа вийшла з-під контролю, поглинувши центральну медичну установу, проте вцілілі співробітники об’єкту поновили роботу у фермерському будинку. Але не хвилюйтеся. Ми повідомили, що одна з вас вагітна і вже от-от має розродитися. Коли ви очікуєте дитя?

— За моїми підрахунками, я вже кілька днів переносила, — відповіла Гарпер.

Джим скрушно захитав головою.

— Що ж, принаймні вам не довелося народжувати в дорозі. Медперсонал на острові в курсі. Вони вже й ліжко для вас підготували.

Сила, з якою на Гарпер накотило полегшення, здивувала її саму. На мить у неї навіть задрижали ноги. Якийсь непоясненний біль у м’язах, та чіпка напруга, що місяцями душила її, розчинилася... нарешті у грудях їй відлягло.

— Якщо вирушимо вже, то будемо на місці до півночі, — мовив Джим. — Туди три години дороги човном, та перш ніж відбути, ви мусите пройти всі необхідні процедури. Добра новина в тому, що ми чекали на вас. Човен уже завантажено, і він готовий до відправки.

«Що він каже?» — запитав жестами Нік.

Гарпер пояснила йому. Чоловік на ім’я Джим уважно спостерігав, насупивши брови і усміхаючись кутиком рота.