А так воно і є. Першим це помітив малий, серйозний хлопчак-шестирічка на ім’я Кай, який ішов додому разом з матір’ю. Він смикнув її за руку і, тицяючи пальцем у небо, промовив: «Глянь, мам, зоря падає». Жінка, Елейна, підвела голову, затулила очі від яскравого денного світла і, мружачись та придивляючись до південного сходу, побачила: чепурне біле суденце з напнутим вітрилом, на якому майорів намальований червоний краб. На перший погляд здавалося, що судно переслідує червона вогненна куля, полум’яна комета, що ковзає в повітрі. Однак у тому, як поволі вітрильник розтинав хвилі, Елейна розгледіла, що він не тікав від вогненної кулі, ні. Насправді його супроводжував велетенський вогненний птах. Сокіл з вогню надимав вітрило парким повітрям, розганяючи корабель до запаморочливої, майже небезпечної швидкості. Елейна роздивилася світловолосу жінку, яка стояла на носі судна. Жінка підвела руку, вітаючись — та рука сяяла, наче вбрана в рукавицю з чистого світла. Кай помахав у відповідь. Рука хлопчика теж палахкотіла, наче смолоскип. На кінчиках пальців мерехтіли зелені язички полум’я. «Ніхто не любить хвальків, Каю», — попередила хлопця Елейна, та її ніжна усмішка підказувала, що говорить вона не всерйоз.

Подяки

Подяки

Якщо їхати до кінця Літтл-Гарбор-роуд, що в Портсмуті, штат Нью-Гемпшир, то дорога виведе вас до океану. От тільки ви не знайдете там вкритої піском стежки до табору Віндем. Це місце я вигадав. Втім, багато інших прикметних місць — цвинтар «Саут-Стрит», ставок Саут-Мілл, міст Піскатау — саме такі, як я їх описав. Де-не-де я дещо прикрасив, задля кращої історії.

Одна з небезпеки написання сторінки подяк у тому, що легко забути когось такого, хто зробив надзвичайно важливий внесок у написання книги. Дякуючи в кінці попереднього свого роману, «NOS4A2», я забув згадати, наскільки вдячний доктору Дереку Стерну за наші з ним періодичні бесіди. Усна терапія нині стала чимось вкрай застарілим. Кому хочеться балакати, коли можна заковтнути пігулку, правда ж? Проте психофармакологія має свої обмеження: ніхто не зможе виписати вам відчуття перспективи. Я не певен, що зміг би завершити попередній роман (та й навіть цей), якби не Докова грамотна іронічна підтримка.

Коли працюєш над книгою чотири роки, то дістаєш багато корисної інформації з різноманітних джерел. Я дякую доктору Марку Соферу, доктору Енді Сінгху та доктору Браяну Небу — за те, що відповіли на мої численні медичні запитання. Там, де я помилився, не виніть їх — коли доводилося вибирати між красою історії та красою медичної правди, я обирав перше. Іншими словами, неможливо вправити півмісяцеву кістку у зап’ястку, просто сильно натиснувши, хоч це й гарна фантазія. Дітлахи, якщо з вами таке колись станеться, прямуйте у відділення невідкладної допомоги й готуйтеся до операції. Попри це, більшість медичних процедур, які здійснила Гарпер, цілком можливі... враховуючи послаблення тиску в мозку Отця Сторі за допомогою ручного дриля з «Гоум депо».