— Добре сказано. — Проте й досі не зводив з неї уважного погляду. — А вам коли-небудь ворожили на картах, міс Мартін?

Вона мимоволі нервово хихикнула.

— Чому ви питаєте?

Він знову підняв брови.

— Просто цікаво — і все.

Мередіт гнівно блиснула на Джуліана очима, розлютившись на нього за те, що він ставить її в прикре становище, а на себе за те, що дозволила йому це робити.

Цієї миті їй на плече лягла рука. Мередіт аж підскочила від несподіванки й стривожено озирнулась, але цього разу то був дійсно Хол. Він стояв, усміхаючись їй.

— Вибач, — сказав він, — я не хотів тебе налякати.

Хол кивнув дядькові й сів у вільне крісло напроти Мередіт. Потім узяв пляшку з цеберка й налив собі вина.

— Ми якраз говорили про карти Таро, — пояснив Джуліан.

— Справді? — спитав Хол, глипнувши на Мередіт, а потім на дядька. — І що ж саме ви обговорювали?

Мередіт поглянула Холу у вічі й прочитала його думки. Серце її занило. Вона не хотіла втягуватись у розмову про Таро, але відчула, що Холові кортить відволікти дядька від розпитувань про його візит до комісаріату.

— Я просто спитав міс Мартін, чи не ворожили їй на картах Таро, — пояснив Джуліан. — І вона саме збиралася мені відповісти.

Мередіт зиркнула на Хола, потім на Джуліана та збагнула, що коли цієї ж секунди не вигадає якусь іншу тему, їй справді доведеться відповідати на запитання Джуліана.

— Мені дійсно ворожили, — зрештою відповіла вона, намагаючись зробити так, щоб її відповідь прозвучала банально й не викликала подальшої цікавості. — Це було в Парижі, два дні тому. Уперше й, сподіваюся, востаннє.

— Це стало для вас чимось незвичним, міс Мартін?

— Звісно, це було досить цікаво. А ви, містере Лоуренс? Вам коли-небудь ворожили на картах?

— Будь ласка, кличте мене Джуліаном, — попрохав він. Мередіт здалося, що в його погляді на мить промайнуло здивування. Подив упереміш із чимось іще. Може, він здивувався й насторожився?

— Та ні, не ворожили, — нарешті відповів Джуліан. Це не для мене, хоча зізнаюся: мене справді цікавить певний символізм, закладений у картах Таро.

Мередіт знервовано напружилась — її здогадки справдились. Це була не просто розмова, аби потеревенити. Його цікавило дещо цілком конкретне. Вона ще раз зробила великий ковток вина й надала своєму обличчю виразу невимушеності й легкої байдужості.