Усю дорогу до маєтку Леоні промучилась, уявляючи, як страждає бідолашний Констант. І ці видіння настільки її знервували, що вона не помічала всіх небезпек подорожі, не бачила, як вибиваються з сил коні, тягнучи екіпаж по слизькій та непевній дорозі.
Коли вони під’їжджали довгою гравійною алеєю до будинку, ковзаючи по слизьких каменях і грузнучи в ковбанях, Ізольда була майже непритомна. Її віки тремтіли, і вона щосили намагалася не зомліти. Її шкіра була холодна на дотик.
Анатоль влетів у будинок, на ходу вигукуючи розпорядження. Маріету послали приготувати господині снодійний порошок, іще одній служниці наказали принести грілку та рамку, щоб нагріти Ізольді постіль, а третій — підкинути дров у вогонь, що його вже встигли запалити в каміні. Побачивши, що Ізольда ослабла настільки, що не в змозі йти, Анатоль підхопив її на руки й поніс нагору. Пасма її світлого волосся звисали шовковою шаллю на чорну жакетку.
Ошелешена Леоні дивилася їм услід. Поки ж вона зібралася з думками, усі порозходились, залишивши її саму зі своїми проблемами.
Промерзнувши до кісток і ледь тримаючись на ногах, Леоні пішла на другий поверх. Роздягнувшись, вона знесилено заповзла в ліжко. Простирадла були вогкі. Камін не горів. Кімната була непривітною та похмурою.
Леоні спробувала заснути, але ввесь час їй заважав Анатоль, котрий нервово крокував туди-сюди коридором. Згодом вона почула, як він перейшов до вестибюля й став походжати там, наче вартовий солдат, клацаючи по кахлях своїми черевиками. Потім почулося, як відчинилися парадні двері.
Потім запала тиша.
Нарешті Леоні провалилася в чутливий напівсон-напівзабуття.
І снився їй Віктор Констант.
ЧАСТИНА VIII ГОТЕЛЬ «ДОМЕН ДЕ ЛЯ КАД» Жовтень 2007 року
ГОТЕЛЬ «ДОМЕН ДЕ ЛЯ КАД»
РОЗДІЛ 63 30 жовтня 2007 року, вівторок
30 жовтня 2007 року, вівторок