Марину послали сюди для того, щоб разом з військами ввійти в Київ і негайно довідатися про те, що сталося з Київським інститутом стратосфери. Ходили чутки, ніби німці там пробували налагодити якесь виробництво чи дослідну роботу, пов'язану з реактивним літакобудуванням. Все вимагало перевірки, і присутність спеціаліста була необхідною. Саме так опинилася Марина в штабі армії, яка брала Київ.
Усе це вона розповіла Росовському за кілька хвилин і зразу ж згадала в розмові Короля і Орленка.
— Я їх обох часто бачу, — сказав Росовський.
— Я їм привезла вітання і листа, — відповіла Марина. — Як мені їх побачити?
— А от зараз спробуємо, — несподівано наважився Росовський і звернувся до чергового за дозволом злітати в танковий полк підполковника Короля. Марина підтримала прохання, і відмовити було вже неможливо.
За кілька хвилин вони опинилися в повітрі. Обидва почували себе збентеженими. Правильного тону розмови між ними ще не було знайдено. Проте, коли вони разом зайшли до бліндажа, де жив Король, відразу ж налагодилася цілком невимушена розмова.
Росовський трохи побоювався цієї зустрічі, але Король жодним натяком не дав зрозуміти, що він знає його таємницю.
Вони говорили про всіх знайомих, читали листи від Ганни і Крайнєва, і в бліндажі раптом стало гарно і весело — так, як буває тільки тоді, коли в житті зустрічаються найкращі друзі.
Потім Короля несподівано викликали до командира корпусу.
— Мабуть, наказ наступати буде, — пожартував він, виходячи. — Я зараз повернуся.
Але так швидко повернутися йому не вдалося. Це і справді прийшов наказ починати наступ на Київ. Король подзвонив до себе у бліндаж, щоб його не чекали.
Росовський зразу зрозумів, у чому справа, і, нічого не говорячи, став збиратися назад. Разом з Мариною вийшли вони з бліндажа і тільки тоді, коли опинилися вдвох, Росовський трохи осмілів і сказав:
— Ви не можете собі уявити, який я радий вас побачити. Це для мене великий сюрприз.
Марина глянула на нього здивовано, радісно, але не сказала нічого.
— Я б дуже хотів зустріти вас після перемоги, — продовжував Росовський.
— Я теж цього дуже хотіла б, — тихо озвалася Марина.
І вони раптом замовкли обоє, ніби боячись надто багато сказати про свої справжні почуття, але і сказаного було досить. Маленький літак знову злетів у повітря.
В той день почався великий бій за Київ.